Книга розповідає нам про дівчинку, темношкірого легкоатлета й олімпійського рекордсмена Джессі Овенса, Saukerl-я з акордеоном (перекладається як «свинтус» з німецької), єврейського кулачного бійця, про нацистів і величезну кількість крадіжок.
Враження
Є такі книги, від яких, знаючи про що вони, вже не чекаєш ефекту «вау!», але потім ти потрапляєш до них у полон і відчуваєш не тільки той самий ефект, а ще й багато різних емоцій.
«Крадійка книжок» залишила після себе тільки позитивні враження. Хоча було б нечесно не сказати, що після прологу я не була скептично налаштована. Тоді мені здалося, що це буде дещо дитяча історія. Але, перегортаючи все нову й нову сторінку, розумієш, що перше враження – оманливе.
Переходячи до плюсів, хочу сказати, що мені сподобався той колорит, яким Маркус Зузак наділив усіх своїх героїв. Також до душі припали образи-символи, такі як акордеон, Слова, підвал та інші. Цей твір не сентиментальний, але болісно трагічний, навіть дещо поетичний. Незважаючи на те, що книга зачіпає і війну, і Голокост, вона є якоюсь особливо затишною. Якби мене запитали, у яких кольорах я бачу цей витвір мистецтва, не вагаючись, я б відповіла: «У коричневому та білому». І саме через свою спокійність, історію неможливо прочитати в запій. Хочеться розсмакувати кожне слово, кожний діалог, кожну цитату.
Сюжет
Книга розповідає нам про дівчинку, темношкірого легкоатлета й олімпійського рекордсмена Джессі Овенса, Saukerl-я з акордеоном (перекладається як «свинтус» з німецької), єврейського кулачного бійця, про нацистів і величезну кількість крадіжок.
Враження
Є такі книги, від яких, знаючи про що вони, вже не чекаєш ефекту «вау!», але потім ти потрапляєш до них у полон і відчуваєш не тільки той самий ефект, а ще й багато різних емоцій.
«Крадійка книжок» залишила після себе тільки позитивні враження. Хоча було б нечесно не сказати, що після прологу я не була скептично налаштована. Тоді мені здалося, що це буде дещо дитяча історія. Але, перегортаючи все нову й нову сторінку, розумієш, що перше враження – оманливе.
Переходячи до плюсів, хочу сказати, що мені сподобався той колорит, яким Маркус Зузак наділив усіх своїх героїв. Також до душі припали образи-символи, такі як акордеон, Слова, підвал та інші. Цей твір не сентиментальний, але болісно трагічний, навіть дещо поетичний. Незважаючи на те, що книга зачіпає і війну, і Голокост, вона є якоюсь особливо затишною. Якби мене запитали, у яких кольорах я бачу цей витвір мистецтва, не вагаючись, я б відповіла: «У коричневому та білому». І саме через свою спокійність, історію неможливо прочитати в запій. Хочеться розсмакувати кожне слово, кожний діалог, кожну цитату.