Коли соловейко вів свої ніжні солодкі мелодії, на очах імператора виступили сльози та покотилися по обличчю. Побачивши це, соловейко заспівів ще чарівніше. Він навіть відмовився від нагороди золотом, бо сказав: «Я бачив сльози на очах імператора, це мій найкращий скарб. Я вже досить нагороджений!».
Соловей мав на увазі, що найкращою нагородою за його співи, його мелодії, його творчість є щирі почуття. Ті, що йдуть від серця. Адже почуття прекрасного викликає не тільки посмішку, а іноді й сльози. Це можуть бути сльози подиву, коли прекрасне настає неочікувано. Сльози радості, коли людина зустрічає прекрасне вперше в житті. Тому і плакав імператор – він зустрівся з маленьким чудом.
Як усім нам добре відомо, найголовніше для людини в цьому житті – це щастя. Проблема щастя починає долати людину в ранній юності, вона не залишає її аж до закінчення всього її життя. Деякі думають, що щастя – це кінцевий пункт людського життя, інші припускають, що це всього лише процес, але ніхто з них не може з упевненістю довести свою ту чи іншу думку.
Варто відзначити, що пошуками щастя займаються не тільки звичайні люди, які живуть навколо нас, їм також займалися і великі письменники, в тому числі і Михайло Лермонтов. В його самому головному творі «Герой нашого часу» головна дійова особа, молода людина на прізвище Печорін, теж шукає своє щастя, ось тільки він приречений це щастя ніколи не знайти, тому що він є зайвою людиною для того часу, коли він жив. Дуже сумно усвідомлювати, що певний час може створювати такі умови, коли можуть з’являтися такі от зайві люди, для яких пошук щастя перетворюється на безглузде заняття, яке приречене на провал. Цих людей дуже шкода, хотілося б побажати їм народитися в якийсь інший час, хоча це, звичайно, і зовсім неможливо.
Втім, необхідно обов’язково запитати: а в чому ж конкретно полягає неможливість Печоріна відшукати своє щастя? Що саме йому завадило? Як вже писалося, цей чоловік виявився зайвим для свого часу. Він володів високими моральними якостями, силою духу, великою кількістю інших достоїнств. Але найбільша його проблема полягала в тому, що оточуючі не побачили всього цього в ньому. Навпаки, люди, які оточували Печоріна незаслужено приписували йому негативні риси, які в загальному-то спочатку ніяк не проявлялися. Звичайно, за такої несправедливості з часом цей молодий чоловік у всьому розчарувався, твердо усвідомив, що щастя в такому суспільстві йому ніколи не бачити, а тому розлютився, став черствим та бездушним. Це ще більше його віддалило його від людей. У той же час усім нам відомо, що стати щасливим на самоті просто неможливо.
Соловей
Объяснение:
Коли соловейко вів свої ніжні солодкі мелодії, на очах імператора виступили сльози та покотилися по обличчю. Побачивши це, соловейко заспівів ще чарівніше. Він навіть відмовився від нагороди золотом, бо сказав: «Я бачив сльози на очах імператора, це мій найкращий скарб. Я вже досить нагороджений!».
Соловей мав на увазі, що найкращою нагородою за його співи, його мелодії, його творчість є щирі почуття. Ті, що йдуть від серця. Адже почуття прекрасного викликає не тільки посмішку, а іноді й сльози. Це можуть бути сльози подиву, коли прекрасне настає неочікувано. Сльози радості, коли людина зустрічає прекрасне вперше в житті. Тому і плакав імператор – він зустрівся з маленьким чудом.
Объяснение:
Як усім нам добре відомо, найголовніше для людини в цьому житті – це щастя. Проблема щастя починає долати людину в ранній юності, вона не залишає її аж до закінчення всього її життя. Деякі думають, що щастя – це кінцевий пункт людського життя, інші припускають, що це всього лише процес, але ніхто з них не може з упевненістю довести свою ту чи іншу думку.
Варто відзначити, що пошуками щастя займаються не тільки звичайні люди, які живуть навколо нас, їм також займалися і великі письменники, в тому числі і Михайло Лермонтов. В його самому головному творі «Герой нашого часу» головна дійова особа, молода людина на прізвище Печорін, теж шукає своє щастя, ось тільки він приречений це щастя ніколи не знайти, тому що він є зайвою людиною для того часу, коли він жив. Дуже сумно усвідомлювати, що певний час може створювати такі умови, коли можуть з’являтися такі от зайві люди, для яких пошук щастя перетворюється на безглузде заняття, яке приречене на провал. Цих людей дуже шкода, хотілося б побажати їм народитися в якийсь інший час, хоча це, звичайно, і зовсім неможливо.
Втім, необхідно обов’язково запитати: а в чому ж конкретно полягає неможливість Печоріна відшукати своє щастя? Що саме йому завадило? Як вже писалося, цей чоловік виявився зайвим для свого часу. Він володів високими моральними якостями, силою духу, великою кількістю інших достоїнств. Але найбільша його проблема полягала в тому, що оточуючі не побачили всього цього в ньому. Навпаки, люди, які оточували Печоріна незаслужено приписували йому негативні риси, які в загальному-то спочатку ніяк не проявлялися. Звичайно, за такої несправедливості з часом цей молодий чоловік у всьому розчарувався, твердо усвідомив, що щастя в такому суспільстві йому ніколи не бачити, а тому розлютився, став черствим та бездушним. Це ще більше його віддалило його від людей. У той же час усім нам відомо, що стати щасливим на самоті просто неможливо.