Начальные запасы на предприятии составляют 200 единиц. В марте закуплены для реализации 300 единиц продукции по цене 15 руб. В апреле закуплены для реализации 400 единиц продукции по цене 16 руб. В мае проданы 500 единиц продукции по цене 30 руб. В июне проданы 100 единиц продукции по цене 31 руб. В июле закуплены для реализации 200 единиц продукции по цене 16,5 руб. В августе проданы 50 единиц продукции по цене 31,5 руб.
Определите стоимость запасов на конец периода методами оценки запасов FIFO, LIFO и средневзвешенной.
Определите валовую прибыль, полученную во всех трёх вариантах, выберите лучший вариант оценки стоимости запасов.
Розгорнуто
Объяснение:
Більшість бактерій харчуються готовими органічними речовинами.
За живлення бактерії, які живляться готовими органічними речовинами, ділять на дві групи: сапротрофи (від грецького сапрос — «гнилий» і трофе — «живлення», «їжа»), отримують органічні речовини з відмерлих організмів або виділень живих організмів, і паразити (від грецького паразитос — «нахлібник»), що харчуються органічними речовинами живих організмів.
Паразитизм у бактерій поширений дуже широко. Існують бактерії, які паразитують у тілі інших видів бактерій. Серед бактерій-паразитів багато хвороботворних, що викликають різні захворювання у рослин, тварин і людини.
У бактерій існують різн харчування. Серед них є автотрофи та гетеротрофи.
Деякі бактерії здатні створювати органічні речовини з неорганічних. Такі організми називають автотрофами.
Автотрофи (від грец. аутос — «сам» і трофе — «їжа») — організми, які здатні самостійно утворювати органічні речовини для свого живлення.
Одні з них, наприклад, ціанобактерії (від греч, цианос — «синій») на відміну від інших бактерій містять у своїх клітинах хлорофіл, і здатні створювати органічні речовини з неорганічних, використав світлову енергію (в їх клітинах відбувається процес фотосинтезу).
Ціанобактерії зіграли важливу роль у накопиченні кисню в атмосфері Землі.
Інші, наприклад, залізобактерії, сіробактерії отримують енергію від перетворення одних неорганічних речовин в інші.
Гетеротрофи (від грец. гетерос — «інший» і трофе — «їжа») — організми, що використовують для свого живлення готові органічні речовини.
Гетеротрофні бактерії поділяються на сапрофітів, симбіонтів і паразитів.
Бактерії-сапрофіти (або сапротрофи) (від грец. сапрос — «гнилий», трофе — «їжа») отримують поживні речовини з мертвого органічного матеріалу, який розкладається. Зазвичай вони виділяють в цей матеріал свої травні ферменти, а потім всмоктують і засвоюють розчинені продукти.
Бактерії-симбіонти (від грец. симбіонтос — «співіснуючий») живуть спільно з іншими організмами і часто приносять їм відчутну користь.
Наприклад, особливі бактерії, що живуть у потовщенях коренів (у клубеньках) бобових рослин, з атмосферного повітря засвоюють азот, слугують рослині добривом. Деякі бактерії, що живуть усередині кишечника тварин, у тому числі і людини, при споживанні та переробці їх їжі, постачають їм вітаміни групи B і K.
Бактерії-паразити (від грец. паразитос — «нахлібник») живуть всередині іншого організму (його називають господарем) або на ньому, ховаються і живляться його тканинами.
Як правило, паразити завдають шкоди своєму господареві. Вони викликають різні захворювання — бактеріози. Такі паразити називаються патогенними (від грец. патос — «страждання»).
Зазвичай бактерії не можуть зруйнувати покрови рослини, тому вони проникають у рослини через ранки або природні отвори (продихи, чечевички та ін).
Багато бактерії, заражають насіння, цибулини, бульби, кореневища, передаються від рослини до рослини при вегетативному розмноженні або при проростанні насіння.
Навіть краплі дощу або бризки води при поливах можуть поширювати бактерії-збудники хвороб рослин.
Нерідко в поширенні хвороботворних бактерій беруть участь інші організми-переносники (комахи, кліщі, молюски, птахи та ін).
Багато бактерії-паразити, потрапив до організма людини, викликають захворювання, наприклад, дизентерію, туберкульоз, ангіну, холеру, чуму і ін.
Объяснение:
Каждая древесная порода имеет характерные особенности, по которым ее можно отличить от другой.
Основными признаками при определении породы по древесине являются: наличие ядра, ширина заболони и степень резкости перехода от ядра к заболони у ядровых пород; степень видимости годичных слоев и их очертания на поперечном разрезе, четкость границы между ранней и поздней древесиной в годичных слоях; наличие, размеры, окраска и количество сердцевинных лучей; размеры сосудов и характер их группировок в древесине лиственных пород; наличие смоляных ходов, размеры й количество их в древесине хвойных пород; сердцевинные повторения в древесине некоторых лиственных пород.
Для определения породы древесины необходимо знать и дополнительные признаки, к которым относятся цвет, блеск, текстура (рисунок), плотность и твердость.
При определении древесных пород сначала устанавливают, к какой группе пород относится данный образец: хвойным, лиственным кольцесосудистым или лиственным рассеянно-сосудистым.
Хвойные породы — годичные слои хорошо заметны у всех пород; сосудов нет; сердцевинные лучи не видны; древесина некоторых пород имеет смоляные ходы.
Кольцесосудистые лиственные породы — годичные слои из-за разницы в строении ранней и поздней древесины хорошо заметны; расположенные в ранней зоне годичных слоев крупные сосуды образуют на поперечном разрезе сплошное кольцо отверстий, хорошо видимое невооруженным глазом; в плотной темной поздней зоне древесины заметны скопления мелких сосудов и парен- химных клеток в виде светлых радиальных полосок, волнистых линий вдоль границы годичных слоев, отдельных черточек или точек; у большинства пород видны сердцевинные лучи; все породы ядровые
Рассеянно-сосудистые лиственные породы — годичные слои у большинства пород видны недостаточно четко; сосуды, если они заметны, на поперечном разрезе не образуют сплошного кольца; поздняя зона годичного слоя не имеет рисунка; у некоторых пород видны сердцевинные лучи.
Породу древесины распознают по макро- и микроскопическим признакам. Как правило, при определении породы древесины пользуются определителями, составленными на основании всестороннего изучения строения древесины.
Породу растущего дерева сравнительно легко определить по кроне, коре, листьям или хвое, плодам.