Я никогда не воспринимал интернет всерьез. Думаю, что виртуальной реальную жизнь не заменить. Потому как чувства, мысли, действия не могут быть электронными. Их должен беречь, осмысливать, человек. Делиться самым сокровенным надо с друзьями, а не с железякой.
Сейчас самое время наполнить свою жизнь радостью, интересными походами, красивыми стихами. А интернет пусть останется для того, чтобы постучаться в него, если это понадобится. Я надеюсь, он откроет Вам свои просторы, чтобы написать реферат по теме "Как прекрасен этот мир."
Як я розумію, у романі Пушкіна "Євгеній Онєгін" ніхто з георїв не кохав по-справжньому. Володимир Ленський і Татьяна Ларіна кохали не людину, а образ, який вони створили у себе в голові. Ольга Ларіна не кохала тим паче, якщо так швидко змогла забути свого нареченого після його смерті та одразу вийти за іншого. Можливо, Євгеній Онєгін під кінець роману і відчув якийсь потяг до Татьяни, але я не впевнена, що це було повністю щиро. Скоріш за все, Онєгін у своїй подорожі багато міркував з цього приводу і навіть трохи ідеалізував для себе Татьяну, але я не вважаю його почуття абсолютно щирими і правдивими, з чого можу зробити висновок, що ніхто з героїв роману Пушкіна "Євгеній Онєгін" не кохав по-справжньому.
Я никогда не воспринимал интернет всерьез. Думаю, что виртуальной реальную жизнь не заменить. Потому как чувства, мысли, действия не могут быть электронными. Их должен беречь, осмысливать, человек. Делиться самым сокровенным надо с друзьями, а не с железякой.
Сейчас самое время наполнить свою жизнь радостью, интересными походами, красивыми стихами. А интернет пусть останется для того, чтобы постучаться в него, если это понадобится. Я надеюсь, он откроет Вам свои просторы, чтобы написать реферат по теме "Как прекрасен этот мир."
Як я розумію, у романі Пушкіна "Євгеній Онєгін" ніхто з георїв не кохав по-справжньому. Володимир Ленський і Татьяна Ларіна кохали не людину, а образ, який вони створили у себе в голові. Ольга Ларіна не кохала тим паче, якщо так швидко змогла забути свого нареченого після його смерті та одразу вийти за іншого. Можливо, Євгеній Онєгін під кінець роману і відчув якийсь потяг до Татьяни, але я не впевнена, що це було повністю щиро. Скоріш за все, Онєгін у своїй подорожі багато міркував з цього приводу і навіть трохи ідеалізував для себе Татьяну, але я не вважаю його почуття абсолютно щирими і правдивими, з чого можу зробити висновок, що ніхто з героїв роману Пушкіна "Євгеній Онєгін" не кохав по-справжньому.
Объяснение: