Термін "фізична якість" віддзеркалює рухові можливості людини в основі яких лежать її природні задатки.
Отже, фізичні якості—це розвинуті у процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішно виконувати певну рухову діяльність. Наприклад, для подолання великого зовнішнього опору потрібна, перш за все, відповідна м'йзова сила; для подолання короткої відстані за якомога менший час потрібна прудкість; для тривалого й ефективного виконання фізичної роботи потрібна витривалість; для виконання рухів з великою амплітудою необхідна гнучкість; а для раціональної перебудови рухової діяльності відповідно до зміни умов необхідна спритність.
Фізичне навантаження — це певна міра впливу рухової активності людини на організм, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівнем його функціонування.
Поняття "фізичне навантаження" відображає той факт, що виконання фізичних вправ викликає перехід енергозабезпечення життєдіяльності організму людини на вищий, ніж у стані спокою, рівень. Наприклад, уже повільна ходьба (швидкість 3 км/год) викликає збільшення обміну речовин у 3 рази, а біг з біля граничною швидкістю - у 10 і більше разів. Та різниця, яка виникає в енергозатратах між станом фізичної активності та станом спокою, характеризує рівень фізичного навантаження.
Судити про величину фізичного навантаження можна і за показниками ЧСС, частоти та глибини дихання, хвилинного та ударного об'ємів серця, кров'яного тиску тощо. Певну інформацію в цьому зв'язку для вчителя можуть також дати такі показники як інтенсивність потовиділення, ступінь почервоніння, блідість, погіршення координації рухів. Всі названі показники відображають внутрішнє навантаження. До зовнішньої сторони навантаження належать його обсяг та інтенсивність.
Інтенсивність навантаження — це кількість виконаної роботи за одиницю часу. Вона характеризує силу впливу конкретної вправи на організм.
Обсяг навантаження визначається тривалістю роботи та загальною кількістю вправ, виконаних на занятті: наприклад, в силовому тренуванні обсяг навантажень визначається кількість повторень та загальною масою піднятого вантажу; в спортивних іграх та поєдинках — часом рухової активності.
Досягнути ефективності при вдосконаленні фізичних якостей можна лише за умови чіткого дозування навантаження. Тобто, у кожному конкретному випадку необхідно забезпечити такий його обсяг і
Летом 1799 года в Египте находилась экспедиция Наполеона. Во время рытья окопов в окрестностях города Розетты из земли вырыли крупный камень, покрытый загадочными письменами. Его верхняя часть была обломана. На ней сохранились иероглифы, расположенные в четырнадцать строк. Причем они были выбиты слева направо, что нехарактерно для восточных языков.
Средняя часть поверхности камня содержала 32 строки иероглифов, выбитых справа налево. Они сохранились наиболее полно. На нижней части камня были выбиты письмена на греческом языке. Они расположились в 54 строки, но сохранились не полностью, потому что от камня был отломан угол.
Офицеры Наполеона поняли, что совершили важную находку. Греческие письмена сразу же перевели. Они повествовали о решении жрецов поставить статую правителя Египта, грека Птолемея Епифана, около статуи божества. И назначить храмовыми праздниками дни его рождения и восшествия на престол. Далее был текст о том, что данная надпись повторена священными иероглифами Египта и демоническими знаками. Известно, что Птолемей Епифан правил в 196 году до н. э. Другие письмена перевести никто не смог.
Камень поместили в Египетском институте, который основал Наполеон в Каире. Но английский флот разгромил французскую армию и укрепился в Египте. Загадочный камень был передан в Британский национальный музей. Тайна египетских иероглифов заинтересовала ученых всего мира. Но узнать ее разгадку было не так просто.
В начале 19 века профессор института Гренобля Жак-Франсуа Шампольон работал над загадкой Розеттского камня. Он понял, что иероглифов в три раза больше, чем слов в греческих письменах. Тогда Шампольона посетила мысль, что они являются подобием букв. В ходе дальнейшей работы он понял, что египетский алфавит содержал иероглифы трех видов. Первый вид – символы, которые высекали на камне. Они изображались большими и четкими, с тщательной художественной прорисовкой. Второй вид – иератические знаки, которые представляют собой те же иероглифы, но изображаемые не так четко. Эту письменность использовали на папирусе и известняке. Третий вид – коптский алфавит, состоящий из 24 греческих букв и 7 букв, согласных звуков.
Из надписи на греческом языке он знал место, где выбито имя Птолемея Епифана, которое на египетском языке звучало как Птолемайос. Он нашел в средней части камня знаки, соответствующие ему. Затем заменил их на иероглифы и отыскал получившиеся символы в верхней части камня. Он догадался, что древние египтяне часто пропускали гласные звуки, следовательно, имя фараона должно звучать иначе — Птолмис.
Зимой 1822 года Шампольон получил еще один предмет с надписями на греческом и египетском языках. Он легко прочитал имя царицы Клеопатры в греческой части и нашел соответствующие знаки в письменах Древнего Египта. Подобным образом он написал и другие имена – Тиберий, Германик, Александр и Домициан. Но его поразило, что среди них нет египетских имен. Тогда он решил, что это имена иностранных правителей, а для фараонов фонетические знаки не использовались.
В сентябре 1822 года ученый получил копии надписей со стен храма Рамзеса II. Вопреки своему убеждению не использовать фонетические знаки, он попытался разгадать имя на надписи. Так, символ за символом, у него получилось Р-е-м-с-с. Если добавить гласные, то получится Рамсес. Он был поражен этому факту. Решив подобным образом читать далее, он получил Тот, Тутмос. Постепенно мертвые символы ожили.
Это было невероятное открытие. Египетская письменность была звуковой! В конце сентября Шампольон сообщил о своем невероятном открытии Академии наук Франции. О войнах и победах фараонов, о жизни людей, о стране рассказывали египетские иероглифы. Расшифровка открыла новый этап в египтологии.
Термін "фізична якість" віддзеркалює рухові можливості людини в основі яких лежать її природні задатки.
Отже, фізичні якості—це розвинуті у процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішно виконувати певну рухову діяльність. Наприклад, для подолання великого зовнішнього опору потрібна, перш за все, відповідна м'йзова сила; для подолання короткої відстані за якомога менший час потрібна прудкість; для тривалого й ефективного виконання фізичної роботи потрібна витривалість; для виконання рухів з великою амплітудою необхідна гнучкість; а для раціональної перебудови рухової діяльності відповідно до зміни умов необхідна спритність.
Фізичне навантаження — це певна міра впливу рухової активності людини на організм, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівнем його функціонування.
Поняття "фізичне навантаження" відображає той факт, що виконання фізичних вправ викликає перехід енергозабезпечення життєдіяльності організму людини на вищий, ніж у стані спокою, рівень. Наприклад, уже повільна ходьба (швидкість 3 км/год) викликає збільшення обміну речовин у 3 рази, а біг з біля граничною швидкістю - у 10 і більше разів. Та різниця, яка виникає в енергозатратах між станом фізичної активності та станом спокою, характеризує рівень фізичного навантаження.
Судити про величину фізичного навантаження можна і за показниками ЧСС, частоти та глибини дихання, хвилинного та ударного об'ємів серця, кров'яного тиску тощо. Певну інформацію в цьому зв'язку для вчителя можуть також дати такі показники як інтенсивність потовиділення, ступінь почервоніння, блідість, погіршення координації рухів. Всі названі показники відображають внутрішнє навантаження. До зовнішньої сторони навантаження належать його обсяг та інтенсивність.
Інтенсивність навантаження — це кількість виконаної роботи за одиницю часу. Вона характеризує силу впливу конкретної вправи на організм.
Обсяг навантаження визначається тривалістю роботи та загальною кількістю вправ, виконаних на занятті: наприклад, в силовому тренуванні обсяг навантажень визначається кількість повторень та загальною масою піднятого вантажу; в спортивних іграх та поєдинках — часом рухової активності.
Досягнути ефективності при вдосконаленні фізичних якостей можна лише за умови чіткого дозування навантаження. Тобто, у кожному конкретному випадку необхідно забезпечити такий його обсяг і
Средняя часть поверхности камня содержала 32 строки иероглифов, выбитых справа налево. Они сохранились наиболее полно. На нижней части камня были выбиты письмена на греческом языке. Они расположились в 54 строки, но сохранились не полностью, потому что от камня был отломан угол.
Офицеры Наполеона поняли, что совершили важную находку. Греческие письмена сразу же перевели. Они повествовали о решении жрецов поставить статую правителя Египта, грека Птолемея Епифана, около статуи божества. И назначить храмовыми праздниками дни его рождения и восшествия на престол. Далее был текст о том, что данная надпись повторена священными иероглифами Египта и демоническими знаками. Известно, что Птолемей Епифан правил в 196 году до н. э. Другие письмена перевести никто не смог.
Камень поместили в Египетском институте, который основал Наполеон в Каире. Но английский флот разгромил французскую армию и укрепился в Египте. Загадочный камень был передан в Британский национальный музей. Тайна египетских иероглифов заинтересовала ученых всего мира. Но узнать ее разгадку было не так просто.
В начале 19 века профессор института Гренобля Жак-Франсуа Шампольон работал над загадкой Розеттского камня. Он понял, что иероглифов в три раза больше, чем слов в греческих письменах. Тогда Шампольона посетила мысль, что они являются подобием букв. В ходе дальнейшей работы он понял, что египетский алфавит содержал иероглифы трех видов. Первый вид – символы, которые высекали на камне. Они изображались большими и четкими, с тщательной художественной прорисовкой. Второй вид – иератические знаки, которые представляют собой те же иероглифы, но изображаемые не так четко. Эту письменность использовали на папирусе и известняке. Третий вид – коптский алфавит, состоящий из 24 греческих букв и 7 букв, согласных звуков.
Из надписи на греческом языке он знал место, где выбито имя Птолемея Епифана, которое на египетском языке звучало как Птолемайос. Он нашел в средней части камня знаки, соответствующие ему. Затем заменил их на иероглифы и отыскал получившиеся символы в верхней части камня. Он догадался, что древние египтяне часто пропускали гласные звуки, следовательно, имя фараона должно звучать иначе — Птолмис.
Зимой 1822 года Шампольон получил еще один предмет с надписями на греческом и египетском языках. Он легко прочитал имя царицы Клеопатры в греческой части и нашел соответствующие знаки в письменах Древнего Египта. Подобным образом он написал и другие имена – Тиберий, Германик, Александр и Домициан. Но его поразило, что среди них нет египетских имен. Тогда он решил, что это имена иностранных правителей, а для фараонов фонетические знаки не использовались.
В сентябре 1822 года ученый получил копии надписей со стен храма Рамзеса II. Вопреки своему убеждению не использовать фонетические знаки, он попытался разгадать имя на надписи. Так, символ за символом, у него получилось Р-е-м-с-с. Если добавить гласные, то получится Рамсес. Он был поражен этому факту. Решив подобным образом читать далее, он получил Тот, Тутмос. Постепенно мертвые символы ожили.
Это было невероятное открытие. Египетская письменность была звуковой! В конце сентября Шампольон сообщил о своем невероятном открытии Академии наук Франции. О войнах и победах фараонов, о жизни людей, о стране рассказывали египетские иероглифы. Расшифровка открыла новый этап в египтологии.