Сьогодні – останній день зими. Хоча сніг на вулицях та подвір’ях ще лежить, хоча стовпчик термометру ще не піднімається вище нуля – завтра вже березень, а березень це вже фактично весна. Сніг стане, сонце вигляне з-за хмар, надворі потеплішає. Саме тоді час пакувати валізи і вирушати в подорож до Жовківщини. Бо Жовківщина – це не тільки „симфонія в каменю” з церков, костелів, монастирів чи кам’яниць. Це і мальовничі Розточанські пагорби, і гостинні букові-грабові ліси, і невеличкі ставки в соснових перелісках. Щомісяця наші мальовничі краї являються перед своїми мешканцями в новому обличчі. Тому пакуйте валізи і їдьте до нас у гості – а належну зустріч ми забезпечимо!
Ольга Матвеевна Авилова (10 сентября 1918, г. Бежица, ныне в черте Брянска, — 27 декабря 2009, Киев[1]) — советский и украинский хирург, учёный-медик в области торакальной хирургии и пульмонологии, педагог, доктор медицинских наук (1974), профессор (1975), заведующая кафедрой торакальной хирургии и пульмонологии Киевского медицинского института усовершенствования врачей (1975–1988)[2]. Лауреат Государственной премии СССР (1974)[3], заслуженный деятель науки УССР (1982). Заслуженный врач УССР (1962).
Ольга Матвеевна Авилова (10 сентября 1918, г. Бежица, ныне в черте Брянска, — 27 декабря 2009, Киев[1]) — советский и украинский хирург, учёный-медик в области торакальной хирургии и пульмонологии, педагог, доктор медицинских наук (1974), профессор (1975), заведующая кафедрой торакальной хирургии и пульмонологии Киевского медицинского института усовершенствования врачей (1975–1988)[2]. Лауреат Государственной премии СССР (1974)[3], заслуженный деятель науки УССР (1982). Заслуженный врач УССР (1962).