Як ви гадаєте, що означає бути вдячним? Пам’ятаєте, як ще з раннього дитинства батьки виховували у нас почуття вдячності. Пригостила якась тітонька цукеркою – обов’язково скажи: «Дякую!» То чому ж вдячність є важливою людською чеснотою? На мою думку, це здатність людини змінювати життя на краще. Ця цінність перетворює нас не просто в хороших людей, але й в досить сильних особистостей, окриляє й підіймає на сходинку вище. Вдячність буває різною, до батьків, до друзів, до природи, і навіть до незнайомої людини. Головне, щоб це було щиро та цілеспрямовано. Коли ми робимо добро іншим – це любов. Коли ми правильно приймаємо добро – це і є вдячність. Здавалося б, яке просте слово «дякую». Таке звичайне й таке важливе для кожного з нас. Такі слова не повинні бути штампами. Це має линути з середини, з душі. Тому, коли людина свідомо вживає слова вдячності, змінюються її життєві обставини. Приходить якась радість, міцнішають стосунки в сім’ї. А це, на жаль, під силу не кожному. Висловлюючи вдячність, ми і самі прагнемо робити добро. Це розуміння того, що тобі поталанило отримати й бажання поділитися з кимось. Це здатність серед мільйонів мінусів знайти один великий плюс. Отже, вдячність – абсолютний синонім щастя. Вона сповнює організм позитивною енергією. І тільки справжні особистості можуть сказати: “Я маю набагато більше, ніж міг би мати”!
«Різдвя́на пі́сня в про́зі, або́ різдвя́не оповіда́ння з при́видами» (англ. A Christmas Carol) — різдвяна повість Чарльза Дікенса. Входить до збірки «Різдвяні повісті». Перше видання вийшло 19 грудня 1843 року з ілюстраціями Джона Ліча[2]. У творі розповідається про старого скнару Ебенезера Скруджа, до якого навідується привид його колищнього компаньйона Джейкоба Марлі, а також духи Минулого, Теперішнього і Минулого Різдва, які змушують його переглянути своє ставлення до життя та навертають його до щирості та добросердя.
«Різдвяна пісня» стала несподіваним успіхом для Дікенса. Перший наклад налічував шість тисяч екземплярів, які розійшлись впродовж заледве трьох днів[3]. Письменник написав книгу насамперед з метою покращення свого фінансового стану.
Як ви гадаєте, що означає бути вдячним? Пам’ятаєте, як ще з раннього дитинства батьки виховували у нас почуття вдячності. Пригостила якась тітонька цукеркою – обов’язково скажи: «Дякую!» То чому ж вдячність є важливою людською чеснотою? На мою думку, це здатність людини змінювати життя на краще. Ця цінність перетворює нас не просто в хороших людей, але й в досить сильних особистостей, окриляє й підіймає на сходинку вище. Вдячність буває різною, до батьків, до друзів, до природи, і навіть до незнайомої людини. Головне, щоб це було щиро та цілеспрямовано. Коли ми робимо добро іншим – це любов. Коли ми правильно приймаємо добро – це і є вдячність. Здавалося б, яке просте слово «дякую». Таке звичайне й таке важливе для кожного з нас. Такі слова не повинні бути штампами. Це має линути з середини, з душі. Тому, коли людина свідомо вживає слова вдячності, змінюються її життєві обставини. Приходить якась радість, міцнішають стосунки в сім’ї. А це, на жаль, під силу не кожному. Висловлюючи вдячність, ми і самі прагнемо робити добро. Це розуміння того, що тобі поталанило отримати й бажання поділитися з кимось. Це здатність серед мільйонів мінусів знайти один великий плюс. Отже, вдячність – абсолютний синонім щастя. Вона сповнює організм позитивною енергією. І тільки справжні особистості можуть сказати: “Я маю набагато більше, ніж міг би мати”!
«Різдвя́на пі́сня в про́зі, або́ різдвя́не оповіда́ння з при́видами» (англ. A Christmas Carol) — різдвяна повість Чарльза Дікенса. Входить до збірки «Різдвяні повісті». Перше видання вийшло 19 грудня 1843 року з ілюстраціями Джона Ліча[2]. У творі розповідається про старого скнару Ебенезера Скруджа, до якого навідується привид його колищнього компаньйона Джейкоба Марлі, а також духи Минулого, Теперішнього і Минулого Різдва, які змушують його переглянути своє ставлення до життя та навертають його до щирості та добросердя.
«Різдвяна пісня» стала несподіваним успіхом для Дікенса. Перший наклад налічував шість тисяч екземплярів, які розійшлись впродовж заледве трьох днів[3]. Письменник написав книгу насамперед з метою покращення свого фінансового стану.
Объяснение:
напевно так