В результате длившихся несколько десятков лет войн диадохов и некоторых других конфликтов сложился следующий список государств:
- Эпирское царство (на западе Балканского полуострова);
- Македонское царство (которому формально подчинялись часто восстававшие полисы Балканской Греции)
- Держава Селевкидов (с центром в Сирии);
- Греко-бактрийское царство (на востоке современного Ирана);
- Держава Птолемеев (с центром в Египте).
Все эти государства составили новый так называемый эллинистический мир, где органично сочетались древнегреческие и древневосточные элементы культуры и государственного строя. Большая его часть в итоге вошла в состав Римской державы и во многом определила облик этой державы.
Журден – головний герой «Міщанин-шляхтич», для якого бажання стати дворянином – прекрасна мрія. Пристрасно бажаючи здійснити цю мрію, Журден ні про що не може міркувати розсудливо, тому його дурять всі навколишні, в тому числі вчителі лінгвістики, філософії, танців, фехтування.
Однак при всій пристрасті «одворянитися» Журден зберігає свою живу натуру і залишається самим собою: даючи гроші в борг, він завжди знає їм рахунок; якщо його розсердити, він лається і б’ється, забуваючи всі великосвітські правила; він прославляє науку за те, що існують голосні й приголосні, приходить в захват від того, що говорить прозою.
- Эпирское царство (на западе Балканского полуострова);
- Македонское царство (которому формально подчинялись часто восстававшие полисы Балканской Греции)
- Держава Селевкидов (с центром в Сирии);
- Греко-бактрийское царство (на востоке современного Ирана);
- Держава Птолемеев (с центром в Египте).
Все эти государства составили новый так называемый эллинистический мир, где органично сочетались древнегреческие и древневосточные элементы культуры и государственного строя. Большая его часть в итоге вошла в состав Римской державы и во многом определила облик этой державы.
Объяснение:
Журден – головний герой «Міщанин-шляхтич», для якого бажання стати дворянином – прекрасна мрія. Пристрасно бажаючи здійснити цю мрію, Журден ні про що не може міркувати розсудливо, тому його дурять всі навколишні, в тому числі вчителі лінгвістики, філософії, танців, фехтування.
Однак при всій пристрасті «одворянитися» Журден зберігає свою живу натуру і залишається самим собою: даючи гроші в борг, він завжди знає їм рахунок; якщо його розсердити, він лається і б’ється, забуваючи всі великосвітські правила; він прославляє науку за те, що існують голосні й приголосні, приходить в захват від того, що говорить прозою.