а різних географічних теренах розселення слов'ян, зокрема й тих, які згодом утворили східнослов'янську спільноту, усталювалися місцеві мовні діалекти. Разом з тим існувала й сукупність спільних мовних характеристик, що дозволяло соціальній верхівці СХІДНОСЛОВ"ЯНСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ вільно спілкуватися між собою.
Протягом тривалого часу вчені вважали, що писемність у східних слов'ян з'явилася у зв'язку із запровадженням християнства. Проте є підстави стверджувати, що вона виникла раніше. Адже просвітитель Кирило у 860 р. бачив у Херсонесі «руськими письменами писані» Євангеліє і Псалтир. З X ст. відома практика складання в Русі писемних заповітів про спадкоємність майна. Умови договору 944 р. передбачали, що руські посли й купці привезуть до Константинополя грамоти, підписані князем.
Якою ж була писемність? Абетка, віднайдена на стінах Софійського собору, засвідчує, що русичі користувалися власним письмом, дещо відмінним від поширеної у слов'янських країнах кирилиці, при цьому користувалися грецькими літерами. Разом із священними книгами на Русь прийшла церковнослов'янська мова (виникла на основі староболгарської), яку ще називають старослов'янською. Вона стала мовою православної церкви, освіти й культури. За її зразком, переважно на основі київської говірки, в XI ст. почала формуватися давньокиївська/давньоруська писемно-літературна мова, якою складалися літописи, юридичні пам'ятки, світські художні твори. Важливо пам'ятати, що вони обидві істотно різнилися від усної розмовної мови (їх формування в різних частинах Руської держави мало на той час свої особливості).
Почти ровно 773 года назад, 15 июля 1240 года, состоялось первое зафиксированное историками сражение на реке Неве между новгородским ополчением под командованием князя Александра Ярославича и шведским отрядом, возглавляемым ярлом (высший титулв иерархии в средневековой Скандинавии) Биргером.Тогда шведские рыцари вторглись в пределы северо-западных земель Руси. Они вошли на кораблях в реку Неву и остановились в устье ее притока Ижоры. Целью вторжения шведских феодалов был захват устья Невы и города Ладога, важнейшего участка водного пути из Новгорода в Балтийское море. Получив сведения о вторжении, новгородский князь Александр Ярославич двинулся вниз по реке Волхов к городу Ладога, где к нему присоединилась дружина ладожан. Битва произошла на правом берегу реки Ижора, у впадения ее в Неву.С небольшой дружиной князь Александр Ярославич напал на неприятеля и одержал блестящую победу, которая устранила угрозу вторжения на Русь шведских феодалов и позволила русским сохранить выход в Балтийское море. За победу и личную храбрость в бою князь Александр Ярославович получил почетное прозвище «Невский».В 1710 году Петр I в память о Невской битве основал в устье Черной речки (ныне река Монастырка) в Санкт-Петербурге Александро-Невский монастырь. В то время ошибочно считалось, что битва проходила именно на этом месте. Возведение монастыря осуществлялось по проекту Доменико Трезини. В дальнейшем ансамбль монастыря развивался по замыслу других архитекторов.Победа в Невской битве стала символом национальной независимости Руси в условиях монголо-татарского нашествия.
а різних географічних теренах розселення слов'ян, зокрема й тих, які згодом утворили східнослов'янську спільноту, усталювалися місцеві мовні діалекти. Разом з тим існувала й сукупність спільних мовних характеристик, що дозволяло соціальній верхівці СХІДНОСЛОВ"ЯНСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ вільно спілкуватися між собою.
Протягом тривалого часу вчені вважали, що писемність у східних слов'ян з'явилася у зв'язку із запровадженням християнства. Проте є підстави стверджувати, що вона виникла раніше. Адже просвітитель Кирило у 860 р. бачив у Херсонесі «руськими письменами писані» Євангеліє і Псалтир. З X ст. відома практика складання в Русі писемних заповітів про спадкоємність майна. Умови договору 944 р. передбачали, що руські посли й купці привезуть до Константинополя грамоти, підписані князем.
Якою ж була писемність? Абетка, віднайдена на стінах Софійського собору, засвідчує, що русичі користувалися власним письмом, дещо відмінним від поширеної у слов'янських країнах кирилиці, при цьому користувалися грецькими літерами. Разом із священними книгами на Русь прийшла церковнослов'янська мова (виникла на основі староболгарської), яку ще називають старослов'янською. Вона стала мовою православної церкви, освіти й культури. За її зразком, переважно на основі київської говірки, в XI ст. почала формуватися давньокиївська/давньоруська писемно-літературна мова, якою складалися літописи, юридичні пам'ятки, світські художні твори. Важливо пам'ятати, що вони обидві істотно різнилися від усної розмовної мови (їх формування в різних частинах Руської держави мало на той час свої особливості).