1) Личные местоимения указывают на лица. Я люблю играть в футбол. Он завел много новых друзей.
2) Возвратное местоимение себя обозначает, что действие, совершаемое кем-то, направлено на само действующее лицо.
Ребенок случайно поранил себя. Я не помню себя в детстве.
3) Притяжательные местоимения указывают на признак предмета по его принадлежности.
Мой папа - врач.
Запишите свой номер телефона, пожалуйста.
4) Указательные местоимения - это средства указания на определенные предметы, признаки, количество.
Я столько раз уже смотрел этот фильм. Этот котенок такой милый.
5) Определительные местоимения служат средством уточнения того предмета, признака, о котором идет речь.
Ребенок кушает сам.
Весь пляж был заполнен туристами.
6) Вопросительно-относительные местоимения употребляются в вопросительных предложениях и в роли союзных слов в придаточных предложениях.
Кто стучит в дверь?
Я разбила бокал, который подарили маме.
7) Отрицательные местоимения указывают на отсутствие предметов, признаков, количества.
Ничто так не огорчало меня, как эта новость. Этот щенок ничей.
8) Неопределенные местоимения указывают на неопределенные, неизвестные предметы, признаки, количество.
Кажется, я забыла что-то купить.
Такі загрози, як поширення зброї масового ураження, міжнародний тероризм, транснаціональна організована злочинність, нелегальна міграція, піратство, ескалація міждержавних і громадянських конфліктів, стають дедалі інтенсивнішими, охоплюють нові регіони і держави. Зростають регіональні загрози міжнародній безпеці, які за своїми негативними наслідками можуть мати потенціал глобального впливу.
Що стосується національної політики запобігання тероризму, то у ст. 3 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму від 16 травня 2005 року вказується, що «кожна Сторона вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для поліпшення й розвитку співробітництва між національними органами з метою запобігання терористичним злочинам та їхнім негативним наслідкам, зокрема, шляхом: a) здійснення обміну інформацією; б) удосконалення фізичного захисту осіб й об'єктів; в) поліпшення навчання й планів координації дій на випадок надзвичайних громадських ситуацій».
Тероризм – суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.
2) Возвратное местоимение себя обозначает, что действие, совершаемое кем-то, направлено на само действующее лицо.
Ребенок случайно поранил себя. Я не помню себя в детстве.
3) Притяжательные местоимения указывают на признак предмета по его принадлежности.
Мой папа - врач.
Запишите свой номер телефона, пожалуйста.
4) Указательные местоимения - это средства указания на определенные предметы, признаки, количество.
Я столько раз уже смотрел этот фильм. Этот котенок такой милый.
5) Определительные местоимения служат средством уточнения того предмета, признака, о котором идет речь.
Ребенок кушает сам.
Весь пляж был заполнен туристами.
6) Вопросительно-относительные местоимения употребляются в вопросительных предложениях и в роли союзных слов в придаточных предложениях.
Кто стучит в дверь?
Я разбила бокал, который подарили маме.
7) Отрицательные местоимения указывают на отсутствие предметов, признаков, количества.
Ничто так не огорчало меня, как эта новость. Этот щенок ничей.
8) Неопределенные местоимения указывают на неопределенные, неизвестные предметы, признаки, количество.
Кажется, я забыла что-то купить.
Такі загрози, як поширення зброї масового ураження, міжнародний тероризм, транснаціональна організована злочинність, нелегальна міграція, піратство, ескалація міждержавних і громадянських конфліктів, стають дедалі інтенсивнішими, охоплюють нові регіони і держави. Зростають регіональні загрози міжнародній безпеці, які за своїми негативними наслідками можуть мати потенціал глобального впливу.
Що стосується національної політики запобігання тероризму, то у ст. 3 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму від 16 травня 2005 року вказується, що «кожна Сторона вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для поліпшення й розвитку співробітництва між національними органами з метою запобігання терористичним злочинам та їхнім негативним наслідкам, зокрема, шляхом: a) здійснення обміну інформацією; б) удосконалення фізичного захисту осіб й об'єктів; в) поліпшення навчання й планів координації дій на випадок надзвичайних громадських ситуацій».
Тероризм – суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.