ПОРІВНЯННЯ ПЕЧОРІНА, ОНЄГІНА І БАЙРОНІЧНОГО ГЕРОЯ Порівняння Печоріна, Онєгіна і байронічного героя Євгеній Онєгін Пушкіна живе типовим для «золотої молоді» того часу життям: бали, ресторани, прогулянки Невським проспектом, відвідування театрів. Він виділяється із загальної маси аристократичної молоді. Автор підкреслює його «мріям відданість, дивність і різкий, холодний розум», честь, благородство душі. Онєгін не розчарувався у життя та інтересах світського товариства, йому імпонує політична та соціальна ситуація в Росії. Лермонтовський Печорін спочатку прагне світських задоволень, потім розчаровується в них, робить спробу зайнятися наукою, читати книги та байдужіє до всього. Герцен назвав Печоріна «молодшим братом Онєгіна». Печорін — це «Онєгін нашого часу, герой нашого часу»,— так сказав про нього Бєлінський. «Онєгін нудьгує, Печорін глибоко страждає.» Стан Печоріна є трагічнішим, він за натурою більш талановитий і чуттєвий. Це — сильна і вольова особистість, яка прагне діяльності. Та попри обдарованість і багатство духовних сил він, за його власним визнанням,— «моральний каліка». Його характер та поведінка сповнені протиріч. Протиріччя Печоріна, за визначенням Лермонтова,— «хвороба» покоління того часу. Печорін говорить: «Ціле моє життя було тільки ланцюгом сумних і невдалих протиріч серцю або розуму». З одного боку, Печорін — скептик, розчарована людина, з іншого,— у ньому є велике прагнення життя та діяльності. У ньому здоровий глузд бореться з почуттями, розумом і серцем. Свою увагу до жінок Печорін пояснює потребою честолюбства, але ми бачимо, що він здатний на глибоке кохання. За Онєгіним ми помічали те саме. Мета та сенс життя для Онєгіна мали свій філософський інтерес, але не стали основним питанням, як для Печоріна. Хто винен у тому, що Печорін перетворився в «розумну непотрібність», у «зайву людину»? Сам герой на запитання відповідає так: «У мені душа зіпсована світом», тобто світським товариством, у якому він жив і від якого утекти не зміг. «Моя безбарвна молодість протекла в боротьбі із собою та світом: кращі мої почуття, боячись насмішок, я ховав у глибині серця: вони там і померли.»У 20-ті роки ХІХ ст., роки Онєгіна, із дворянського вийшли декабристи. А Печорін — людина 30-х років, типовий герой свого часу.
Натюрморт – жанр искусства, где изображаются неодушевленные предметы, которые выложены так, что составляют законченную композицию. В переводе с французского языка слово «натюрморт» переводится как «мертвая или застывшая природа».
Первые натюрморты появились еще до нашей эры. В Древнем Египте на стенах пирамид изображали еду, рыбу, мясо. А в Древней Греции натюрморты изображали на фресках и мозаиках.
До 17 века натюрморт как отдельный жанр не существовал, он соприкасался с другими жанрами, и являлся частью жанровой картины или портрета. Натюрморт воспринимался как часть эпохальной или стилевой композиции.
Позже натюрморт становится композиционным центром всей картины. Это произошло в Голландии в 18 веке в творчестве художников Европы. Художники старались изобразить самые обычные вещи поэтично и красиво, наполнить натюрморт смысловым содержанием. Серьезная продуманность композиции смешивается с нарядностью живописи и яркостью колорита. Именно тогда вырабатывается основа классического натюрморта. Центр картины размещается в середине картины, на переднем плане изображаются более мелкие предметы, которые служат вводом в картину. А фоном является нейтральное пространство.
Формируются основные черты натюрмортного жанра. Это гармония мира вещей, которые нас окружают, их красота, форма и материал. К натюрморту добавляют изображения людей, птиц, насекомых или животных. Изображение с натюрмортом характеризует социального положение, содержание и образ владельца.
Голландские художники вырабатывают художественные принципы, которые в будущем определили развитие жанра натюрморт. К ним относятся: реализм, тонкость наблюдения жизни, умение подметить и передать эстетическую ценность предмета.
Нидерландские натюрморты делили на: цветочный и ученый натюрморты. Цветочный вид даже стал самостоятельным жанром. Этот вид появился благодаря любви нидерландских художников к цветам, оранжереям, паркам и комнатным растениям. Ученый или интеллектуальный натюрморт дарил зрителю иллюзию или обман зрения. Этот вид натюрморта был очень популярен в 17 веке в Голландии.
Различают несколько видов натюрмортов: из предметов быта, из темных предметов, из белых предметов, натюрморт в интерьере. Некоторые виды подразделяются еще на подвиды.
Картины с изображением натюрморта воспитать у человека идейное и эстетическое восприятие, сформировать вкусы, понятия и представления.
ПОРІВНЯННЯ ПЕЧОРІНА, ОНЄГІНА І БАЙРОНІЧНОГО ГЕРОЯ Порівняння Печоріна, Онєгіна і байронічного героя Євгеній Онєгін Пушкіна живе типовим для «золотої молоді» того часу життям: бали, ресторани, прогулянки Невським проспектом, відвідування театрів. Він виділяється із загальної маси аристократичної молоді. Автор підкреслює його «мріям відданість, дивність і різкий, холодний розум», честь, благородство душі. Онєгін не розчарувався у життя та інтересах світського товариства, йому імпонує політична та соціальна ситуація в Росії. Лермонтовський Печорін спочатку прагне світських задоволень, потім розчаровується в них, робить спробу зайнятися наукою, читати книги та байдужіє до всього. Герцен назвав Печоріна «молодшим братом Онєгіна». Печорін — це «Онєгін нашого часу, герой нашого часу»,— так сказав про нього Бєлінський. «Онєгін нудьгує, Печорін глибоко страждає.» Стан Печоріна є трагічнішим, він за натурою більш талановитий і чуттєвий. Це — сильна і вольова особистість, яка прагне діяльності. Та попри обдарованість і багатство духовних сил він, за його власним визнанням,— «моральний каліка». Його характер та поведінка сповнені протиріч. Протиріччя Печоріна, за визначенням Лермонтова,— «хвороба» покоління того часу. Печорін говорить: «Ціле моє життя було тільки ланцюгом сумних і невдалих протиріч серцю або розуму». З одного боку, Печорін — скептик, розчарована людина, з іншого,— у ньому є велике прагнення життя та діяльності. У ньому здоровий глузд бореться з почуттями, розумом і серцем. Свою увагу до жінок Печорін пояснює потребою честолюбства, але ми бачимо, що він здатний на глибоке кохання. За Онєгіним ми помічали те саме. Мета та сенс життя для Онєгіна мали свій філософський інтерес, але не стали основним питанням, як для Печоріна. Хто винен у тому, що Печорін перетворився в «розумну непотрібність», у «зайву людину»? Сам герой на запитання відповідає так: «У мені душа зіпсована світом», тобто світським товариством, у якому він жив і від якого утекти не зміг. «Моя безбарвна молодість протекла в боротьбі із собою та світом: кращі мої почуття, боячись насмішок, я ховав у глибині серця: вони там і померли.»У 20-ті роки ХІХ ст., роки Онєгіна, із дворянського вийшли декабристи. А Печорін — людина 30-х років, типовий герой свого часу.
Натюрморт – жанр искусства, где изображаются неодушевленные предметы, которые выложены так, что составляют законченную композицию. В переводе с французского языка слово «натюрморт» переводится как «мертвая или застывшая природа».
Первые натюрморты появились еще до нашей эры. В Древнем Египте на стенах пирамид изображали еду, рыбу, мясо. А в Древней Греции натюрморты изображали на фресках и мозаиках.
До 17 века натюрморт как отдельный жанр не существовал, он соприкасался с другими жанрами, и являлся частью жанровой картины или портрета. Натюрморт воспринимался как часть эпохальной или стилевой композиции.
Позже натюрморт становится композиционным центром всей картины. Это произошло в Голландии в 18 веке в творчестве художников Европы. Художники старались изобразить самые обычные вещи поэтично и красиво, наполнить натюрморт смысловым содержанием. Серьезная продуманность композиции смешивается с нарядностью живописи и яркостью колорита. Именно тогда вырабатывается основа классического натюрморта. Центр картины размещается в середине картины, на переднем плане изображаются более мелкие предметы, которые служат вводом в картину. А фоном является нейтральное пространство.
Формируются основные черты натюрмортного жанра. Это гармония мира вещей, которые нас окружают, их красота, форма и материал. К натюрморту добавляют изображения людей, птиц, насекомых или животных. Изображение с натюрмортом характеризует социального положение, содержание и образ владельца.
Голландские художники вырабатывают художественные принципы, которые в будущем определили развитие жанра натюрморт. К ним относятся: реализм, тонкость наблюдения жизни, умение подметить и передать эстетическую ценность предмета.
Нидерландские натюрморты делили на: цветочный и ученый натюрморты. Цветочный вид даже стал самостоятельным жанром. Этот вид появился благодаря любви нидерландских художников к цветам, оранжереям, паркам и комнатным растениям. Ученый или интеллектуальный натюрморт дарил зрителю иллюзию или обман зрения. Этот вид натюрморта был очень популярен в 17 веке в Голландии.
Различают несколько видов натюрмортов: из предметов быта, из темных предметов, из белых предметов, натюрморт в интерьере. Некоторые виды подразделяются еще на подвиды.
Картины с изображением натюрморта воспитать у человека идейное и эстетическое восприятие, сформировать вкусы, понятия и представления.
Объяснение: