Вулкани можуть бути не тільки наземними, а й підводними, що вивергаються на дні морів та океанів. Часто після підводного виверження з’являється новий острів. Він є вершиною вулканічної гори, що утворилася на дні моря чи океану і здійнялася над поверхнею води. Нині на поверхні Землі відомо понад 600 діючих вулканів. Більшість із них зосереджена в тих самих сейсмічних поясах, що й землетруси, адже їх походження пов’язане із межами літосферних плит, де утворюються глибинні розломи земної кори. Тихоокеанський сейсмічний пояс обрамляє Тихий океан, утворюючи так зване вогняне кільце. Там зосереджено 2/3 всіх наземних діючих вулканів. У Середземноморському сейсмічному поясі багато згаслих вулканів, крім наземних, там є і підводні. На карті вулкани позначають трикутником червоного кольору, та вказують дату виверження (активні вулкани), діючі вулкани – червоною зірочкою, потухші вулкани – чорною зірочкою.
Під час виверження вулкана викидається багато різних рідких, твердих та газоподібних речовин. Перш за все, з кратера виливається розплавлена маса гірських порід лава. З застиглою лави утворюються поверхневі магматичні гірські породи. Крім лави з кратера вивергаються й тверді продукти. Вони являють собою застиглі під землею згустки магми, які під тиском викидаються назовні. Великі уламки називають вулканічними бомбами, мілкі - вулканічний попіл. З кратера також виходить багато вулканічних газів. У вулканічних газах багато водяної пари.
