Противоречивый, неоднозначный характер современной действительности, коренные культурные, социально-экономические, политические перемены, сопровождающиеся существенными трансформациями различных сфер деятельности, переоценкой прежних ценностей и идеалов, утратой привычных представлений и жизненных установок, делают особо актуальной для каждого человека проблему социальной и нравственной ответственности. Расширение социального пространства, связанного с самостоятельными и самодеятельными формами экономической и политической деятельности, заставляет задуматься о самоактуализации каждого человека, а значит, о роли и месте каждого человека как личности в историческом развитии и социальном творчестве. Вместе с тем постепенное высвобождение людей из-под власти тоталитарных и авторитарных установок сознания, отказ от командно-административных методов управления социальными преобразованиями, распространение критических принципов мышления в процессе общения не только способствуют утверждению новых условий свободного и творческого развития человека, но и предоставляют возможности для проявления стихийных форм индивидуального самовыражения, которые, будучи не подкрепленными ответственностью, становятся основой для деструктивных субъективистских действий. Поэтому одной из важнейших задач любого общества, стремящегося к самоорганизации на демократических началах, является создание условий, позволяющих человеческой индивидуальности проявить свою неповторимость в реальном социальном действии, в сфере реальных взаимоотношений с другими людьми, проявить себя в качестве личности в действиях действительно важных, значимых не только для себя, но и, в первую очередь, для других. Именно о такой личности размышлял известный советский философ Э.В.Ильенков, когда писал, что подлинная личность — это та, в которой «сконцентрировано, как в фокусе, социально значимое (то есть значимое для других) дело их жизни, ломающее косные штампы, с которыми другие люди свыклись, несмотря на то, что эти штампы уже устарели, стали тесны для новых, исподволь созревающих форм отношений человека к человеку» [1; 233]. Обращаясь к исследованию процесса политической модернизации в Казахстане, мы исходим из убеждения, что нельзя провести строгую границу между жизнью отдельного человека, его «частными» интересами и жизнью общественной. В нашем понимании жизнь человека в обществе и его положение как гражданина определенного государства являются необходимыми предметами размышления каждого ответственного индивидуального сознания. Поскольку, как заметил еще Аристотель, государство существует «не просто ради существования, но скорее ради благой жизни» [цит. по: 2; 281] и появляется государство только тогда, когда «создается общение ради благой жизни между семействами и родами, ради совершенной и достаточной для самой себя жизни» [цит. по: 2; 281]. Соответственно, основным элементом любой политической системы как способа решения проблем, важных для всего общества, является наличие прямой зависимости между совершенствованием нравственных устоев отдельного человека как личности и совершенствованием порядка общественной жизни, действующих в ней социальных норм и учреждений.
Формування ідентичності починаються в ранньому дитинстві, коли дитина вибирає, що одягнути сьогодні, ділиться секретами про перше кохання і розповідає, ким хоче бути, коли виросте. Дуже важливим етапом є підлітковий період - це час, коли формується особистість дитини, але при цьому він стурбований і перевантажений величезною кількістю тривог. Змінюється його організм, гормональні зміни впливають на настрій і почуття себе. Значення сформованої ідентичності полягає в тому, що вона дозволяє сприймати свою самостійність, допомагає відрізнити себе від інших, а також дає можливість прагнути до власної унікальності та унікальності. З почуттям узгодженості між тим, як підліток сприймає себе і тим, як його сприймають інші.
Формування ідентичності починаються в ранньому дитинстві, коли дитина вибирає, що одягнути сьогодні, ділиться секретами про перше кохання і розповідає, ким хоче бути, коли виросте. Дуже важливим етапом є підлітковий період - це час, коли формується особистість дитини, але при цьому він стурбований і перевантажений величезною кількістю тривог. Змінюється його організм, гормональні зміни впливають на настрій і почуття себе. Значення сформованої ідентичності полягає в тому, що вона дозволяє сприймати свою самостійність, допомагає відрізнити себе від інших, а також дає можливість прагнути до власної унікальності та унікальності. З почуттям узгодженості між тим, як підліток сприймає себе і тим, як його сприймають інші.