Пафос— ведущий эмоциональный настрой произведения. Пафос рассказа «История болезни» направлен против бездушного отношения к людям, которые по какой-либо причине оказываются зависимы от воли, поведения и знаний других людей. М.М. Зощенко высмеивает издевательское безразличие к пациентам, которое демонстрирует врачебный персонал, его герой борется за то, чтобы в нём увидели человека, а не вещь, которую складируют, выдают или обмывают. Писатель отстаивает право каждого человека на человеческое отношение. Плохо, когда люди превращают себя в вещи, но не менее плохо, когда они обращаются с другими людьми, как с вещами. Эта проблема нового, XX века, М.М. Зощенко хорошо её чувствует.
Кіхота Ламанческій" може в популярній формі пояснити, що ж зараз відбувається в Росії і яке її може очікувати майбутнє. Мільйони людей ось уже багато років читають цей великий роман про забавного чоловічка, але не всі здогадуються про справжню сутність цього твору, яка полягає в наступному: за часів Сервантеса, Іспанія була великою і могутньою державою зі своєю сильною королівською владою, католицької релігією і культурою. Вона володіла величезними територіями на різних континентах Землі Про цю країну говорили " в ній ніколи не заходить сонце". Однак іспанська знати вкладала всі багатства і ресурси цієї країни тільки на будівництво кораблів, захоплення нових колоній з метою викачування золота. Всі, хто не був причетний до цього "колоніального бізнесу" животіли в злиднях. Сервантес розповів про подорож Дон-Кіхота з зубожілій країні і показав ще й моральне падіння народу як наслідок не тільки матеріального а й духовного зубожіння. І ця злидні панувала в країні, де підвали в замках синьйорів були забиті золотом.
Ну і що сьогодні являє собою Іспанія? Де її наука, культура, її багатства? землі і колонії?
Так себе- третьорозрядним країна з бідним циганським населенням. У порівнянні з Англією - взагалі нуль, з Німеччиною і Францією - теж пшик, ті хоч зберегли свою культуру і свій вплив в колоніях.
Сучасним читачам роману треба не тільки сміятися над головним героєм, а й задуматися про долю своєї країни.
Якщо по нинішній Росії відправити в подорож з Калінінграда до Камчатки якогось простачка Вась-Васич, що вірить в закон і справедливість, то я думаю, що літературний твір вийде не гірше, ніж "Дон Кіхот..." Сервантеса і комічних ситуацій з трагічним підтекстом буде набагато більше, ніж у іспанця.
Объяснение:
Кіхота Ламанческій" може в популярній формі пояснити, що ж зараз відбувається в Росії і яке її може очікувати майбутнє. Мільйони людей ось уже багато років читають цей великий роман про забавного чоловічка, але не всі здогадуються про справжню сутність цього твору, яка полягає в наступному: за часів Сервантеса, Іспанія була великою і могутньою державою зі своєю сильною королівською владою, католицької релігією і культурою. Вона володіла величезними територіями на різних континентах Землі Про цю країну говорили " в ній ніколи не заходить сонце". Однак іспанська знати вкладала всі багатства і ресурси цієї країни тільки на будівництво кораблів, захоплення нових колоній з метою викачування золота. Всі, хто не був причетний до цього "колоніального бізнесу" животіли в злиднях. Сервантес розповів про подорож Дон-Кіхота з зубожілій країні і показав ще й моральне падіння народу як наслідок не тільки матеріального а й духовного зубожіння. І ця злидні панувала в країні, де підвали в замках синьйорів були забиті золотом.
Ну і що сьогодні являє собою Іспанія? Де її наука, культура, її багатства? землі і колонії?
Так себе- третьорозрядним країна з бідним циганським населенням. У порівнянні з Англією - взагалі нуль, з Німеччиною і Францією - теж пшик, ті хоч зберегли свою культуру і свій вплив в колоніях.
Сучасним читачам роману треба не тільки сміятися над головним героєм, а й задуматися про долю своєї країни.
Якщо по нинішній Росії відправити в подорож з Калінінграда до Камчатки якогось простачка Вась-Васич, що вірить в закон і справедливість, то я думаю, що літературний твір вийде не гірше, ніж "Дон Кіхот..." Сервантеса і комічних ситуацій з трагічним підтекстом буде набагато більше, ніж у іспанця.