Нужно навести примеры с жизни этих методов Крім типологічного та індивідуального стилів керівництва, на практиці існують принципи і прийоми управління, про які не прийнято говорити вголос.
1. Ефект опудала. Керівник вибирає із працівників, причому з високим статусом і висококваліфікованих, "опудало", тобто того, ким він лякає решту працівників. А саме: на різних нарадах, зборах, де присутня більшість працівників, він прагне применшити значення роботи своєї "жертви", показати "некомпетентність" цієї людини, критикувати слушні рекомендації, робити "в'їдливі" зауваження.
2. "Бий своїх, щоб чужі боялися". Деякі керівники показують, що вони розрізняють поняття "дружба" і "робота". З кимось із своїх підлеглих у позаробочий час дружать і мають спільні інтереси чи хобі – і про це всі знають. На роботі ж демонстративно підкреслюють свою вимогливість до цих людей. Часто публічно критикують, "перегинаючи при цьому палку". І цю несправедливість також помічають всі члени колективу. Таким чином керівник хоче показати всім, що він принциповий і справедливий. Врешті-решт "побутовий" приятель керівника не витримує цієї подвійної гри і або йде в інший колектив від свого "покровителя", або між ними починається конфлікт.
3. "Розподіляй і владарюй". Цей принцип часто використовують керівники, які не почувають себе впевнено на своєму місці або ж наділені манією підозрілості.
Для таких керівників важливо, щоб у їхньому підрозділі чи на їхній дільниці працівники, особливо на суміжних і важливих ділянках роботи, конфліктували між собою. Тоді, на їхню думку, внутрішнє, хай нездорове, суперництво, приведе до зовнішньої стабільності. Кожна із "ворогуючих сторін" скаржитиметься начальнику одна на одну. Керівник заспокоюватиме кожного такого працівника і буде начебто на його боці. Хоча насправді керівникові це вигідно, він сам тонко ініціює конфлікти і "підсипає жару у вогонь".
4. "Тихе теля двох маток ссе". Відразу зазначимо, що цей принцип стосується поведінки керівника до вищого над собою начальства. Він означає, що керівник певної нижчої структури ніколи не заперечує вищим керівникам, навіть якщо, на його думку, ті неправі у своїх рішеннях, виявляє підкреслену ввічливість, старанність, беззастережність. Причому не тільки до свого прямого начальника, з яким він найбільш пов'язаний функціонально, але і до інших. Звичайно, з певною метою.
Такий керівник стає зручним для всіх, його наближують до себе вищі чини, які хочуть мати таких заступників.
5. "Кожній сестрі по сережці", або "давайте жити дружно".
Цей принцип стосується передусім стимулювання, як одного із важелів керівництва. При розподілі премій, путівок, відпусток тощо, а також конкретної роботи між членами колективу керівник, який сповідує цей принцип, прагне нікого не образити, зробити так, аби всі залишалися максимально задоволеними. Для нього основне, щоб була стабільність і не було скарг у вищі інстанції.
6. "Ефект клітки". Це особливість постстосунків між колишнім керівником і підлеглим. Зазначимо одразу: це не означає, що стосунки тоді були між ними ворожими чи неприязними. Вони могли бути і приховано, і явно доброзичливими.
Ця особливість стосунків означає, що колишній підлеглий відчуває до свого колишнього керівника певні "претензії" за те, що доводилося коритися чужій волі. За аналогією із тигром, якого випустили з клітки, він готовий роздерти свого "опікуна", хоча той і годував його м'ясом.
: ганізмів і добре орієнтуються у просторі.
2. Органи дотику, слуху й бічна лінія риб забезпечують орієнтацію тварин у середовищі їх існування, зокрема у воді. Завдяки цим органам тварини здатні відчувати наближення ворога і ховатись від нього. Подібним у будові цих органів чуття є наявність рецепторів, здатних реагувати на напрямок і швидкість течії.
Bugun eng ko‘p ishlatilayotgan so‘zlarimizdan biri – “korrupsiya”. Ijtimoiy hayotda uning domiga tushib, oyog‘i qoqilayotganlar oz emas. Qadimgi dunyoda ba’zi qabilalarda muayyan mavqega ega bo‘lish uchun uning sardoriga turli sovg‘a-salom berish odatidan korrupsiyaning ildizlari boshlangan ekan. U vaqtlarda bu amal odatiy hol deb qabul qilingani tabiiy. Biroq jamiyat hayotining murakkablashuvi va markazlashuvi korrupsiyaning mamlakat rivojiga katta to‘siq ekanini ko‘rsatdi.Tez-tez eshitib qolayotganimiz: bolalar bog‘chasidan to oliy o‘quv yurtlarigacha, qorovuldan to hokimgacha, ayblanuvchidan to qozigacha bu illat qurboniga aylanib, qancha jazolansa-da, tamagirlikka qarshi qattiq kurashilsa-da, korrupsiyaga to‘la barham berib bo‘lmayapti. Xo‘sh, nega shunday? Sababi oddiy: odamlar uncha-muncha ishni azbaroyi vaqtini behuda sarflamaslik uchun emas, o‘sha yumushi ayrim nopok, tamagirlar tomonidan o‘rnatilgan turli soxta g‘ovlar sabab bitmay qolishidan qo‘rquv tufayli ham pora berish payida bo‘ladi. Shu zaylda ko‘pchilik “beraveradi”, kamchilik “olaveradi”. Albatta, bundaylar safi oshishi va nafsi hakalak otishida sizu biz ham, barchamiz aybdormiz!Bir kishining internetda “Hatto korrupsiyaga qarshi kurashadigan idoralarda ham korrupsiya bor”, deya qoldirgan izohi kishini chuqur o‘ylantirib qo‘yadi. Bu fikrni XVII asrda yashagan Tomas Gobbsning “Korrupsiya -davrlar osha o‘sib kelayotgan ildiz bo‘lib, u har xil orzu-havaslar ortidan birortayam qonunni mensimaslikdir”, degan gapi yanada mustahkamlaydi.Aslida insoniyat tarixida korrupsiyaga qarshi kurash qadimdan boshlangan. Gerodotning xabar berishicha, qadimgi fors davlati – Ahamoniylar saltanatida shoh Kir II ning o‘g‘li Kambis II davrida pora olgan sudyaning tiriklayin terisi shilinib, kursisiga tortib qo‘yilgan va uning o‘g‘li shu vazifaga tayinlanganki, toki sudda ish ko‘rayotgan chog‘ida qaysi kursida o‘tirganini unutmasin. Ruslarda 1556 yilda Ivan Grozniy tomonidan poraxo‘rlik uchun o‘lim jazosi joriy etilgan.
Объяснение:
mana