Тільки правильний підхід до природи, розумне використання її багатств, правильне усвідомлення її ролі дає змогу сучасному людству духовно не бідніти і отримувати від неї сили
Природне середовище було, є і буде незмінним партнером людини в їх повсякденному житті. Ми черпаємо із скриньки природи всі наші багатства. Природа, її краса і велич залишаються нашим головним скарбом, нашою святинею, якій непідвладні час, мода…
В. О. Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко морально, непримиренною до зла. Однак разом з культурою, людським впливом проявляється сила настільки сильно, що неможливо це не помічати. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості.
Свідоме і бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки при наявності екологічної культури, широких екологічних знань, які повинні формуватись, починаючи з дитинства. Знання екологічних норм, закономірностей розвитку природи, знайомства з загадковим світом тварин, рослин, з особливостями їх поведінки, проблемами, які виникають в їх житті, дуже часто з вини людини, дадуть можливість кожному відчути особисту відповідальність за майбутнє природи.
• Физиологические: в воспроизводстве рода, пище, дыхании, одежде, жилище, отдыхе и т. д.
• Социальные: в социальных связях, общении, привязанности, заботе о другом человеке и внимании к себе, участии в совместной деятельности
• Экзистенциальные (лат. exsistentia — существование): в безопасности своего существования, комфорте, гарантии занятости, страховании от несчастных случаев, уверенности в завтрашнем дне и т. д.
• Престижные: в самоуважении, уважении со стороны других, признании, достижении успеха и высокой оценки, служебном росте • Духовные: в самоактуализации, самовыражении, самореализации
Тільки правильний підхід до природи, розумне використання її багатств, правильне усвідомлення її ролі дає змогу сучасному людству духовно не бідніти і отримувати від неї сили
Природне середовище було, є і буде незмінним партнером людини в їх повсякденному житті. Ми черпаємо із скриньки природи всі наші багатства. Природа, її краса і велич залишаються нашим головним скарбом, нашою святинею, якій непідвладні час, мода…
В. О. Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко морально, непримиренною до зла. Однак разом з культурою, людським впливом проявляється сила настільки сильно, що неможливо це не помічати. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості.
Свідоме і бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки при наявності екологічної культури, широких екологічних знань, які повинні формуватись, починаючи з дитинства. Знання екологічних норм, закономірностей розвитку природи, знайомства з загадковим світом тварин, рослин, з особливостями їх поведінки, проблемами, які виникають в їх житті, дуже часто з вини людини, дадуть можливість кожному відчути особисту відповідальність за майбутнє природи.
Объяснение:
Виды потребностей человека
• Физиологические: в воспроизводстве рода, пище, дыхании, одежде, жилище, отдыхе и т. д.
• Социальные: в социальных связях, общении, привязанности, заботе о другом человеке и внимании к себе, участии в совместной деятельности
• Экзистенциальные (лат. exsistentia — существование): в безопасности своего существования, комфорте, гарантии занятости, страховании от несчастных случаев, уверенности в завтрашнем дне и т. д.
• Престижные: в самоуважении, уважении со стороны других, признании, достижении успеха и высокой оценки, служебном росте • Духовные: в самоактуализации, самовыражении, самореализации