Чи кожен із нас є особистістю? Чи особистісне ядро є обов’язковою складовою особистості? Чи здатна особистість здійснювати масовий вплив на інших? – ТАК.
Не варто ототожнювати особистість із індивідуальністю, бо особистість є вищою, тобто надіндивідуальною. Кожен із нас народжується особистістю, лише ВИБІР (навіть щохвилинний) може спричинити або деградацію, яка призводить до втрати особистості, або певну досконалість (тобто досконалість життя для конкретної особистості). Цей вибір – вчинки, в яких людина заявляє про себе, вирізняючись як особистість серед інших, або, в яких вона нівелює себе не з фізичної, проте з духовної сторони. Я = особистість. Ми можемо й не помітити, як втратимо це Я, але тоді ми перестанемо усвідомлювати свою унікальність, свої вади й переваги. Думаю, аби особистісна досконалість на зайшла в глухий кут, то треба інколи вдаватись до стану рефлексії: досить поглянути на себе збоку, пізнати самого себе, реально оцінювати, а не переоцінювати.
Особистісне ядро людини – це стержень, із якого все починається й завершується, тобто він поєднує в собі внутрішній світ людини й її поведінку ззовні: містить все й генерує те «все» в діяльності; в стержні зосереджене вольове начало. На мою думку, особистісне ядро – це добро і зло (а вже ми самі обираємо між цими двома поняттями), виховання (близьких та суспільства) й самовиховання, синтез волі, свободи, розуму.
Вплив. Вважаю, що особистість здатна як і здійснювати масовий вплив на інших, нав’язуючи, або, підштовхуючи їх до спільного знаменника – якоїсь своєї ідеї, так і ніколи не розвинутися повноцінно: здеградувати повністю чи зупинитись на певному етапі розвитку. Якщо все ж одна особистість в змозі бути рушієм глобальних переворотів, то чи не варто прагнути розвивати своє власне Я?
1.Совесть велит нам действовать во имя своего рода. Действовать по совести – значит действовать в интересах своего рода, в интересах его сохранения, развития, совершенствования. Именно этот стержень делает русов непобедимыми русам сохранить свой род. Что понимается в данном случае под словом род?
2.
Сусанин был смелым, храбрым, сопоотверженным, готов постоять и умереть за свою родину и никогда ее не отдаст, добрый это поттверждается словами и з текста
Ни казни, не смерти и я не боюсь
Не дрогнув умру за царя и за Русь!
3.Трудись, чтобы в твоей душе не умерли те крошечные искры небесного огня, что зовутся совестью.
4.Неизвестно, что такого натворили в наши читатели, но по результатам очередного опроса, Trend Life большую их часть, аж 81.00% мучают кое-какие угрызения совести... У 9.00% совесть, напротив, совершенно чиста. У 4.00% совести нет вовсе, а 3.00% признались, что грешков у них на душе более чем достаточно, так что совесть у них свсем не чиста.
5.Да, так случается, когда у человека есть внутренняя установка, запрещающая ему быть счастливее своих близких, которые ему дороги.
В психологии это называется лояльностью семейному сценарию. Суть этого феномена, заключается в страхе быть отвергнутым любимыми людьми, если человек не будет похож на них. Иными словами, это страх возможного одиночества, если человек будет на таким, как его близкие.
Как с этим справиться?
В психодраме есть специальная техника, когда мы "организовываем" (а в реальности, проигрываем) встречу человека с его значимыми людьми (чаще всего это родители), проговариваем все страхи и получаем благословение на счастливую жизнь. Это дает человеку внутреннее разрешение быть счастливым.
Почему это работает?
На самом деле, взрослому человеку запрещают быть счастливым не реальные люди, а его внутренние интроекты этих людей. И, следовательно, мы работаем не с реальными родителями (которых менять бесполезно), а с внутренними образами этих родителей, которые, при определенных обстоятельствах, поддаются изменению. Установка "не будь счастливее нас" меняется на "мы хотим, чтобы ты был счастлив". И, таким образом, человек получает внутреннее разрешение быть таким, каким он хочет быть.
Чи кожен із нас є особистістю? Чи особистісне ядро є обов’язковою складовою особистості? Чи здатна особистість здійснювати масовий вплив на інших? – ТАК.
Не варто ототожнювати особистість із індивідуальністю, бо особистість є вищою, тобто надіндивідуальною. Кожен із нас народжується особистістю, лише ВИБІР (навіть щохвилинний) може спричинити або деградацію, яка призводить до втрати особистості, або певну досконалість (тобто досконалість життя для конкретної особистості). Цей вибір – вчинки, в яких людина заявляє про себе, вирізняючись як особистість серед інших, або, в яких вона нівелює себе не з фізичної, проте з духовної сторони. Я = особистість. Ми можемо й не помітити, як втратимо це Я, але тоді ми перестанемо усвідомлювати свою унікальність, свої вади й переваги. Думаю, аби особистісна досконалість на зайшла в глухий кут, то треба інколи вдаватись до стану рефлексії: досить поглянути на себе збоку, пізнати самого себе, реально оцінювати, а не переоцінювати.
Особистісне ядро людини – це стержень, із якого все починається й завершується, тобто він поєднує в собі внутрішній світ людини й її поведінку ззовні: містить все й генерує те «все» в діяльності; в стержні зосереджене вольове начало. На мою думку, особистісне ядро – це добро і зло (а вже ми самі обираємо між цими двома поняттями), виховання (близьких та суспільства) й самовиховання, синтез волі, свободи, розуму.
Вплив. Вважаю, що особистість здатна як і здійснювати масовий вплив на інших, нав’язуючи, або, підштовхуючи їх до спільного знаменника – якоїсь своєї ідеї, так і ніколи не розвинутися повноцінно: здеградувати повністю чи зупинитись на певному етапі розвитку. Якщо все ж одна особистість в змозі бути рушієм глобальних переворотів, то чи не варто прагнути розвивати своє власне Я?
Объяснение:
1.Совесть велит нам действовать во имя своего рода. Действовать по совести – значит действовать в интересах своего рода, в интересах его сохранения, развития, совершенствования. Именно этот стержень делает русов непобедимыми русам сохранить свой род. Что понимается в данном случае под словом род?
2.
Сусанин был смелым, храбрым, сопоотверженным, готов постоять и умереть за свою родину и никогда ее не отдаст, добрый это поттверждается словами и з текста
Ни казни, не смерти и я не боюсь
Не дрогнув умру за царя и за Русь!
3.Трудись, чтобы в твоей душе не умерли те крошечные искры небесного огня, что зовутся совестью.
4.Неизвестно, что такого натворили в наши читатели, но по результатам очередного опроса, Trend Life большую их часть, аж 81.00% мучают кое-какие угрызения совести... У 9.00% совесть, напротив, совершенно чиста. У 4.00% совести нет вовсе, а 3.00% признались, что грешков у них на душе более чем достаточно, так что совесть у них свсем не чиста.
5.Да, так случается, когда у человека есть внутренняя установка, запрещающая ему быть счастливее своих близких, которые ему дороги.
В психологии это называется лояльностью семейному сценарию. Суть этого феномена, заключается в страхе быть отвергнутым любимыми людьми, если человек не будет похож на них. Иными словами, это страх возможного одиночества, если человек будет на таким, как его близкие.
Как с этим справиться?
В психодраме есть специальная техника, когда мы "организовываем" (а в реальности, проигрываем) встречу человека с его значимыми людьми (чаще всего это родители), проговариваем все страхи и получаем благословение на счастливую жизнь. Это дает человеку внутреннее разрешение быть счастливым.
Почему это работает?
На самом деле, взрослому человеку запрещают быть счастливым не реальные люди, а его внутренние интроекты этих людей. И, следовательно, мы работаем не с реальными родителями (которых менять бесполезно), а с внутренними образами этих родителей, которые, при определенных обстоятельствах, поддаются изменению. Установка "не будь счастливее нас" меняется на "мы хотим, чтобы ты был счастлив". И, таким образом, человек получает внутреннее разрешение быть таким, каким он хочет быть.