Охарактеризуйте себе як мовну особу, враховуючи наступні складові: - Ступінь володіння рідною мовою(іноземніми)
- міра розкутості, володіння собою
- володіння стилями, нормами мови
- чи дотримуюся точності, логічності, багатства та ін. знак мови
- чи часто і чи охоче виступаю публічно
- що я вважає перепоною в досягненні успіху
- говіркий(ка) чи мовчазна(ний)
- чи є друзі, з якими я спілкуюся відверто
- моя поведінка у компанії серед друзів
- відсоток суржику у мові
- чи маю почуття гумору
-му чому б хотів(ла) вдосконалитись(ся)
Характеристика має містити метафору, порівняння, епітети.
Патриції були правлячим класом ранньої Римської імперії. Лише певні сім'ї були частиною патриціанського класу, і цей статус давався із народження. Патриції складали лише невеликий відсоток римського населення, але вони тримали всю владу.
Усі інші громадяни Риму були плебеями. Плебеями були землероби, ремісники, заробітчани та воїни Риму. На ранніх стадіях Риму плебеї користувалися малим спекторм прав. Усі державні та релігійні посади займали патриції. Патриції приймали закони, володіли землями і були полководцями в армії. Плебеї не могли займати державні посади і навіть не мали права одружуватися з патриціями.
Цікаві факти про плебеїв та патриціїв
• Третім соціальним класом у римському суспільстві були раби. Приблизно третина людей, що жили у Римі, були рабами.
• Один з найвідоміших сенаторів Риму, Цицерон, був плебеєм. Оскільки він був першим із своєї сім’ї, який був обраний до сенату, його називали «новою людиною».
• Загалом плебеї та патриції не змішувались соціально.
• Юлій Цезар був патрицієм, але його іноді вважали чемпіоном простого плебейського народу.
• Плебейською радою керували обрані трибуни. Плебейською радою було прийнято багато нових законів, оскільки процедури були простішими, ніж у сенаті. Плебейська рада втратила владу з падінням Римської республіки.
1) уничтожение всех таможенных сборов внутри Германии;
2) введение единой денежной единицы;
3) возможность для крупных предпринимателей вести бизнес по всей Германии;
4) проведение единой государственной политики по стимулированию экономического роста.
II. Победа во Франко-прусской войне как стимул роста экономики:
1) ограбление Франции в ходе войны;
2) преимущества получения Эльзаса и Лотарингии;
3) использование полученной с Франции контрибуции;
4) уменьшение конкуренции со стороны Франции после войны.
III. Ориентированность германской промышленности на военную сферу.
IV. Рывок экономики Германии в 1890-е годы:
1) развитие отдельных отраслей промышленности;
2) создание монополий в промышленности;
3) объединение банковского капитала;
4) процессы, происходившие в сельском хозяйстве и в деревне.