На мою думку, людина має бути хитрою в міру (як і все решта у світі). І використовувати цю якість лише тоді, коли вона дійсно необхідна: у випадку виникнення загрози життю та/або здоров'ю тощо.
А от бути хитрим заради того, щоб отримувати користь не варто.
Взагалі, наш мозок влаштований таким чином, що людина може "загратися" і не помітити, як бреше сама собі і вірить у цю брехню. А все тому, що ми надзвичайно хитрі.
За до хитрощів люди вдаються до крадіжок та шахрайства, наприклад. За це, до речі, передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.
Тож будьте вкрай застережливі з цим!
Якщо ви відчуваєте, що ви надто хитрі - йдіть на курси акторської майстерності, або до театрального ВУЗу і там розкрийте свій талант перевтілення на повну.
Обидва ще молоді і повні енергії. Від природи вони наділені гострим розумом. Інтелект героїв в основному набагато вище, ніж у людей їх оточення, тому вони відчувають себе самотніми.
Онєгіна навчав гувернер-іноземець, який намагався не перевантажувати вихованця наукою. Але Євген, все ж отримав непогану освіту завдяки своїй кмітливості та любові до читання. Печорін так само добре освічений.
Ставлення до любові теж зближує героїв. Вони рано навчилися «мистецтву» любові, вміли легко підкорювати жіночі серця. Однак самі навряд чи вміли по-справжньому любити, хоча і прагнули до ідеалу. Онєгіну набридли стосунки з дурними та брехливими столичними панянками, але любов чистої сільської дівчини він теж не прийняв.
Своїм суворою відмовою він поранив почуття щирої дівчини. Любовні перипетії Печоріна ще складніше. Найбільшим злочином була його пристрасть до юної Белли. Запалившись бажанням володіти дівчиною, він бере її в полон, закохує в себе, а потім, награвшись в почуття, забуває про неї. Обидва героя по-своєму відкидали суспільство, в якому жили.
Герої не вірять в справжню дружбу. Онєгін дружить з Ленським від нудьги. Печорін не підпускає до себе близько дружньо налаштованого до нього Максима Максимовича. При зустрічі зі старшим товаришем Печорін тримається демонстративно холодно. Хоча Максим Максимович все одно симпатизує герою, можливо відчуваючи його справжню душу.
На мою думку, людина має бути хитрою в міру (як і все решта у світі). І використовувати цю якість лише тоді, коли вона дійсно необхідна: у випадку виникнення загрози життю та/або здоров'ю тощо.
А от бути хитрим заради того, щоб отримувати користь не варто.
Взагалі, наш мозок влаштований таким чином, що людина може "загратися" і не помітити, як бреше сама собі і вірить у цю брехню. А все тому, що ми надзвичайно хитрі.
За до хитрощів люди вдаються до крадіжок та шахрайства, наприклад. За це, до речі, передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.
Тож будьте вкрай застережливі з цим!
Якщо ви відчуваєте, що ви надто хитрі - йдіть на курси акторської майстерності, або до театрального ВУЗу і там розкрийте свій талант перевтілення на повну.
Обидва ще молоді і повні енергії. Від природи вони наділені гострим розумом. Інтелект героїв в основному набагато вище, ніж у людей їх оточення, тому вони відчувають себе самотніми.
Онєгіна навчав гувернер-іноземець, який намагався не перевантажувати вихованця наукою. Але Євген, все ж отримав непогану освіту завдяки своїй кмітливості та любові до читання. Печорін так само добре освічений.
Ставлення до любові теж зближує героїв. Вони рано навчилися «мистецтву» любові, вміли легко підкорювати жіночі серця. Однак самі навряд чи вміли по-справжньому любити, хоча і прагнули до ідеалу. Онєгіну набридли стосунки з дурними та брехливими столичними панянками, але любов чистої сільської дівчини він теж не прийняв.
Своїм суворою відмовою він поранив почуття щирої дівчини. Любовні перипетії Печоріна ще складніше. Найбільшим злочином була його пристрасть до юної Белли. Запалившись бажанням володіти дівчиною, він бере її в полон, закохує в себе, а потім, награвшись в почуття, забуває про неї. Обидва героя по-своєму відкидали суспільство, в якому жили.
Герої не вірять в справжню дружбу. Онєгін дружить з Ленським від нудьги. Печорін не підпускає до себе близько дружньо налаштованого до нього Максима Максимовича. При зустрічі зі старшим товаришем Печорін тримається демонстративно холодно. Хоча Максим Максимович все одно симпатизує герою, можливо відчуваючи його справжню душу.