Определите расстояние от Земли до пролетающего астероида, если радиолокатор зафиксировал отражённый сигнал через 1 с. 1.100 тыс. км 2.350 тыс. км 3.150 тыс. км 4.300 тыс. км
Сосруко, герой адыгского нартского эпоса. Сосруко рождён из камня, который оплодотворил пастух, воспылавший страстью к Сатаней. По Сатаней Тлепш извлёк из камня раскалённого железного мальчика и окунул его семь раз в воду: только бёдра (вариант: колени), схваченные клещами, остались незакалёнными. Сосруко выступает как культурный герой. Он возвращает (что равносильно добыванию) нартам, огонь и семена проса, похищенные Иныжем и Еминежем, одаривает людей напитком сано, отнятым им у богов. Сосруко часто действует, прибегая к хитрости, а также с магии. В образе Сосруко проявляются черты солярного божества: верх его шапки - солнце, он - обладатель талисмана, сверкающего, как солнце. У Сосруко прослеживаются также в рудиментарной форме некоторые функции демиурга, свойственные богу солнца (см. Тхаи Тхашхо). Покидая земной мир, Сосруко наделяет (вариант: просит Тха наделить) характерными особенностями некоторых животных и птиц. Целебные воды Кавказа - это слезы Сосруко, плачущего от невозможности вернуться из-под земли на землю.
Сосруко и его коня Тхожея губят нарты (варианты: нарты совместно с иныжами; иныжи), выведавшие их уязвимые места через старуху Барамбух (вариант - Уорсар). Она превращается в золотой шлем (или плеть), который поднимает с дороги Сосруко и надевает на голову. Из разговора Сосруко с Тхожеем Барамбух узнаёт их тайну. Когда Сосруко явился к месту состязания (Харама-ошха, «Харама-гора»), нарты предложили ему отразить мсан-шарх коленями (бёдрами). Сосруко подставляет колени, и жан-шарх перерезает его ноги. Нарты закапывают Сосруко живым в землю (вариант: добивают раненого Сосруко), и он продолжает жить под землёй. Каждую весну он стремится вырваться в земной мир, чтобы уничтожить всех, кто чинит на земле несправедливость.
Поверья связывают с именем Сосруко огромные камни в верховьях Инжиджа, в верховьях Псыжа, одну из канав в Баксанском ущелье, сохранивших якобы следы меча Сосруко, копыт его коня. Род Кардановых (Кабарда) считает Сосруко своим предком (при упоминании имени героя в знак почитания его все встают). У старшей женщины рода хранится «полотенце Сосруко» (которым герой перевязал свои раненые колени), обладающее, как считают, магической силой (исцелять больного, вызывать дождь).
Середньовіччя — період в історії Європи від падіння Римської імперії (5 століття) до епохи Відродження (початок 16 століття). Культура середніх віків характеризується такими основними рисами:
– панівна роль релігії та церкви в суспільстві. Людина розглядається як гріховна істота, яка потребує, насамперед, порятунку душі, очищення перед Богом. Роль мистецтва часто розглядається тільки як іб прославити Бога. Церкви ж приписується роль єдиного посередника між людьми та Богом.
– духовне, божественне протиставляється тілесному, «низькому», тлінному. Антична культура не знала цього розколу. Середньовічна ж культура обирає духовне.
– втрачено багато досягнень античності. Проте зародилися та розвинулися національні культури народів Європи, що базувалися на фольклорі.
У феодальному середовищі виникає лицарська культура. Лицарський кодекс відображений у жанрах літератури, які виникають у середні віки. Ці жанри створюють культ Прекрасної Дами, високих почуттів, благородства, військової доблесті. Це лицарські або ж «куртуазні» романи, лірична поезія трубадурів., яка виконувалася співцями народною мовою. Найпопулярніші сюжети — про короля Артура та лицарів «Круглого столу», лицаря Ланселота, Трістана та Ізольду.
Вперше виникає вища освіта – перші європейські университети.
Великим досягненням середньовіччя стала також готична архітектура (собор Паризької Богоматері). Головна особливість готичної архітектури — спрямованість будівлі угору, до небес, легкість, «відірваність» від землі.
Видатні представники: у архітектурі та живопису – Мікеланджело Буонаротті, Ієронім Босх, Лоренцо Берніні, Леонардо да Вінчі, Андрій Рубльов та інші. В літературі – Джефрі Чосер, Фома Аквінський (філософ), Джованні Бокаччо, Данте Аліг’єрі та інші.
Так, мене вразила література середньовіччя, тому що дуже багато цікавого можливо дізнатися читаючи про її історію.
Объяснение:
как-то так вот, можно скоротитть предложения, если нужно быстро писать.
Сосруко, герой адыгского нартского эпоса. Сосруко рождён из камня, который оплодотворил пастух, воспылавший страстью к Сатаней. По Сатаней Тлепш извлёк из камня раскалённого железного мальчика и окунул его семь раз в воду: только бёдра (вариант: колени), схваченные клещами, остались незакалёнными. Сосруко выступает как культурный герой. Он возвращает (что равносильно добыванию) нартам, огонь и семена проса, похищенные Иныжем и Еминежем, одаривает людей напитком сано, отнятым им у богов. Сосруко часто действует, прибегая к хитрости, а также с магии. В образе Сосруко проявляются черты солярного божества: верх его шапки - солнце, он - обладатель талисмана, сверкающего, как солнце. У Сосруко прослеживаются также в рудиментарной форме некоторые функции демиурга, свойственные богу солнца (см. Тхаи Тхашхо). Покидая земной мир, Сосруко наделяет (вариант: просит Тха наделить) характерными особенностями некоторых животных и птиц. Целебные воды Кавказа - это слезы Сосруко, плачущего от невозможности вернуться из-под земли на землю.
Сосруко и его коня Тхожея губят нарты (варианты: нарты совместно с иныжами; иныжи), выведавшие их уязвимые места через старуху Барамбух (вариант - Уорсар). Она превращается в золотой шлем (или плеть), который поднимает с дороги Сосруко и надевает на голову. Из разговора Сосруко с Тхожеем Барамбух узнаёт их тайну. Когда Сосруко явился к месту состязания (Харама-ошха, «Харама-гора»), нарты предложили ему отразить мсан-шарх коленями (бёдрами). Сосруко подставляет колени, и жан-шарх перерезает его ноги. Нарты закапывают Сосруко живым в землю (вариант: добивают раненого Сосруко), и он продолжает жить под землёй. Каждую весну он стремится вырваться в земной мир, чтобы уничтожить всех, кто чинит на земле несправедливость.
Поверья связывают с именем Сосруко огромные камни в верховьях Инжиджа, в верховьях Псыжа, одну из канав в Баксанском ущелье, сохранивших якобы следы меча Сосруко, копыт его коня. Род Кардановых (Кабарда) считает Сосруко своим предком (при упоминании имени героя в знак почитания его все встают). У старшей женщины рода хранится «полотенце Сосруко» (которым герой перевязал свои раненые колени), обладающее, как считают, магической силой (исцелять больного, вызывать дождь).
Соответствия Сосруко: абхазский Сасрыква, осетинский Сослан
Середньовіччя — період в історії Європи від падіння Римської імперії (5 століття) до епохи Відродження (початок 16 століття). Культура середніх віків характеризується такими основними рисами:
– панівна роль релігії та церкви в суспільстві. Людина розглядається як гріховна істота, яка потребує, насамперед, порятунку душі, очищення перед Богом. Роль мистецтва часто розглядається тільки як іб прославити Бога. Церкви ж приписується роль єдиного посередника між людьми та Богом.
– духовне, божественне протиставляється тілесному, «низькому», тлінному. Антична культура не знала цього розколу. Середньовічна ж культура обирає духовне.
– втрачено багато досягнень античності. Проте зародилися та розвинулися національні культури народів Європи, що базувалися на фольклорі.
У феодальному середовищі виникає лицарська культура. Лицарський кодекс відображений у жанрах літератури, які виникають у середні віки. Ці жанри створюють культ Прекрасної Дами, високих почуттів, благородства, військової доблесті. Це лицарські або ж «куртуазні» романи, лірична поезія трубадурів., яка виконувалася співцями народною мовою. Найпопулярніші сюжети — про короля Артура та лицарів «Круглого столу», лицаря Ланселота, Трістана та Ізольду.
Вперше виникає вища освіта – перші європейські университети.
Великим досягненням середньовіччя стала також готична архітектура (собор Паризької Богоматері). Головна особливість готичної архітектури — спрямованість будівлі угору, до небес, легкість, «відірваність» від землі.
Видатні представники: у архітектурі та живопису – Мікеланджело Буонаротті, Ієронім Босх, Лоренцо Берніні, Леонардо да Вінчі, Андрій Рубльов та інші. В літературі – Джефрі Чосер, Фома Аквінський (філософ), Джованні Бокаччо, Данте Аліг’єрі та інші.
Так, мене вразила література середньовіччя, тому що дуже багато цікавого можливо дізнатися читаючи про її історію.
Объяснение:
как-то так вот, можно скоротитть предложения, если нужно быстро писать.