Основное отличие информационных ресурсов от прочих ресурсов организации заключается в том, что они: выберите один ответ: 1.не могут покупаться и продаваться 2. большей ценностью 3. медленно накапливаются 4.не подвержены износу
У судноплавстві судно має двигун, GPS-навігатор (завжди відомі курс судна та місце його перебування), сонар (пристрій для дослідження морського дна за допомогою ультразвукових хвиль попередить про підводні скелі та рифи), радар (пристрій для виявлення об'єктів за допомогою радіохвиль виявить айсберги, скелі та інші судна в умовах поганої видимості), радіо (у разі аварії завжди можна викликати допомогу); у повітроплаванні з'явились літаки, ракети, космічні кораблі, штучні супутники, потужні телескопи; електронні мікроскопи; у багатьох галузях застосовуються теплові двигуни, електроосвітлення, у побуті маємо телевізор, телефон, комп'ютер, електричний нагрівник, пральну машину тощо, приблизно половина електричної енергії в нашій країні виробляється на атомних електростанціях, створених завдяки відкриттям у галузі ядерної фізики; у медицині лазерні прилади, комп'ютерна діагностика, усього не перелічити.
Новгоро́дская респу́блика (Господи́н Вели́кий Но́вгород) — русское средневековое государство, существовавшее с 1136 года по 1478 год. В период наибольшего расцвета, кроме Новгородской земли в узком смысле, включала также территории от Балтийского моря на западе до Уральских гор на востоке и от Белого моря на севере до верховьев Волги и Западной Двины на юге. Находясь с 1245 года под сюзеренитетом великих князей владимирских[1][2], титул которых с XIV века стали наследовать исключительно московские князья, Новгородская республика в 1478 году была присоединена Иваном III и полностью вошла в состав централизованного Русского государства.
Новгоро́дская респу́блика (Господи́н Вели́кий Но́вгород) — русское средневековое государство, существовавшее с 1136 года по 1478 год. В период наибольшего расцвета, кроме Новгородской земли в узком смысле, включала также территории от Балтийского моря на западе до Уральских гор на востоке и от Белого моря на севере до верховьев Волги и Западной Двины на юге. Находясь с 1245 года под сюзеренитетом великих князей владимирских[1][2], титул которых с XIV века стали наследовать исключительно московские князья, Новгородская республика в 1478 году была присоединена Иваном III и полностью вошла в состав централизованного Русского государства.