Осталося 5 минут до сдачи Р.Бах "Чайка Джонатан Лівінгстон дкуйте етапи розвитку Джонатана і запишіть їх. 2. Визначіть, які життєво важливі уроки дав вам особисто цей твір.
Караванная дорога из Китая в страны Средней и Передней Азии длиной приблизительно в 7 тысяч км, первоначально связанная с распространением шелка. Впервые торговый путь был так назван в труде германского учёного Ф. Рихтгофена, посвященного Китаю, в 1877 г. Хотя единый торговый путь сложился лишь к концу II в. до н.э., до этого уже существовали отдельные торговые маршруты, впоследствии связанные в единую сеть («лазуритовый путь», «нефритовый путь»). В середине первого тысячелетия до н. э. эти караванные пути начали сливаться.
История пути
Важную роль в появлении Великого шелкового пути сыграл китайский чиновник, дипломат и путешественник Чжан Цянь, которого император У-ди направил найти союзников для борьбы с племенами сюннов, беспокоящих империю своими нападениями. Чжан Цянь с этой целью побывал в Согдиане и Бактрии, затем в Парфии и Индии, после чего сообщил императору о выгодах возможной торговли китайским шелком с государствами Средней Азии. В 123–119 гг. до н. э. войска Китая разгромили племена хуннов, угрожавшим торговле Китая с западом. Значительную роль также сыграли завоевательные походы Александра Македонского, в результате которых появились крупные эллинистические государства на территории Ближнего Востока и Азии, что установлению более тесных контактов между странами Запада и азиатскими государствами.
Основным товаром Великого шелкового пути были ткани из шелка и шелк-сырец. Примерно до V-VI в. н. э. Китай обладал полной монополией на производство шелка, легкая ткань быстро завоевала мировой рынок, в Европе очень ценился шелк. В средние века Китай экспортировал в Европу фарфор и чай. Торговцы из стран Южной и Юго-Восточной Азии поставляли в Европу специи и пряности (перец, корица, гвоздика, мускатный орех), чрезвычайно ценившиеся там. Европейцы в основном выступали в роли покупателей, расплачиваясь за товары золотом и серебром. Великий шелковый путь действовал до XVII в. и состоял из двух основных веток: северная дорога – от северного Китая через Памир, Фергану к Нижней Волге и Черному морю, южная дорога – от северного Китая через Яркенд, Памир, Бактрию на Ближний Восток и Индии. Две ветки соединялись различными промежуточными маршрутами. Столь протяженный торговый маршрут требовал создания инфраструктуры, на его пути создавались караван-сараи, игравшие роль гостиниц и временных складских помещений.
Торговля приносила большую прибыль не только купцам, но и государствам через которые шли многочисленные караваны, платившие пошлины. Правители принимали меры для охраны купцов и взимали крупные штрафы, в случае нападения на караваны. Великий шелковый путь переживал рост торговли и ее падение в зависимости от того, что происходило в регионе. В VI в. Тюркскому кагануту удалось на некоторое время взять под контроль торговый путь, затем его роль стала играть китайская империя Тан, но после поражения от арабов в битве при Таласе в 751 г. ситуация изменилась. В результате арабских завоеваний, большую роль в торговле стали играть мусульманские и еврейские купцы. В XIII – XIV вв. монголы получили контроль над большей частью Великого шелкового пути. Cо второй половины XIV в. начинается постепенный упадок торгового маршрута. Несмотря на то, что Тимуру (Тамерлану) удалось построить собственную империю, практически полностью контролировавшую путь, в ходе его завоеваний серьезно пострадали города Прикаспия и Причерноморья, что привело к остановке северной ветки маршрута. А после распада империи, южная ветка также приходит в упадок. Другим значительным фактором стала эпоха Великих географических открытий, бурное развитие мореплавание вдоль побережий Ближнего Востока, Южной и Юго-Восточной Азии, значительно сократило время и угрозы возможной доставки грузов. Несмотря на это, караванная торговля между Средней Азией и Китаем продолжалась еще до XVIII в.
Помимо экономического значения, Великий шелковый путь играл большую роль в установлении контактов между разными народами, культурами и цивилизациями. Шел обмен не только различными технологиями (производство шелка, бумаги, пороха), но и религиозными верованиями (распространение ислама в эпоху Арабского халифата, буддизм, христианство на Востоке и т.д.).
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
Караванная дорога из Китая в страны Средней и Передней Азии длиной приблизительно в 7 тысяч км, первоначально связанная с распространением шелка. Впервые торговый путь был так назван в труде германского учёного Ф. Рихтгофена, посвященного Китаю, в 1877 г. Хотя единый торговый путь сложился лишь к концу II в. до н.э., до этого уже существовали отдельные торговые маршруты, впоследствии связанные в единую сеть («лазуритовый путь», «нефритовый путь»). В середине первого тысячелетия до н. э. эти караванные пути начали сливаться.
История пути
Важную роль в появлении Великого шелкового пути сыграл китайский чиновник, дипломат и путешественник Чжан Цянь, которого император У-ди направил найти союзников для борьбы с племенами сюннов, беспокоящих империю своими нападениями. Чжан Цянь с этой целью побывал в Согдиане и Бактрии, затем в Парфии и Индии, после чего сообщил императору о выгодах возможной торговли китайским шелком с государствами Средней Азии. В 123–119 гг. до н. э. войска Китая разгромили племена хуннов, угрожавшим торговле Китая с западом. Значительную роль также сыграли завоевательные походы Александра Македонского, в результате которых появились крупные эллинистические государства на территории Ближнего Востока и Азии, что установлению более тесных контактов между странами Запада и азиатскими государствами.
Основным товаром Великого шелкового пути были ткани из шелка и шелк-сырец. Примерно до V-VI в. н. э. Китай обладал полной монополией на производство шелка, легкая ткань быстро завоевала мировой рынок, в Европе очень ценился шелк. В средние века Китай экспортировал в Европу фарфор и чай. Торговцы из стран Южной и Юго-Восточной Азии поставляли в Европу специи и пряности (перец, корица, гвоздика, мускатный орех), чрезвычайно ценившиеся там. Европейцы в основном выступали в роли покупателей, расплачиваясь за товары золотом и серебром. Великий шелковый путь действовал до XVII в. и состоял из двух основных веток: северная дорога – от северного Китая через Памир, Фергану к Нижней Волге и Черному морю, южная дорога – от северного Китая через Яркенд, Памир, Бактрию на Ближний Восток и Индии. Две ветки соединялись различными промежуточными маршрутами. Столь протяженный торговый маршрут требовал создания инфраструктуры, на его пути создавались караван-сараи, игравшие роль гостиниц и временных складских помещений.
Торговля приносила большую прибыль не только купцам, но и государствам через которые шли многочисленные караваны, платившие пошлины. Правители принимали меры для охраны купцов и взимали крупные штрафы, в случае нападения на караваны. Великий шелковый путь переживал рост торговли и ее падение в зависимости от того, что происходило в регионе. В VI в. Тюркскому кагануту удалось на некоторое время взять под контроль торговый путь, затем его роль стала играть китайская империя Тан, но после поражения от арабов в битве при Таласе в 751 г. ситуация изменилась. В результате арабских завоеваний, большую роль в торговле стали играть мусульманские и еврейские купцы. В XIII – XIV вв. монголы получили контроль над большей частью Великого шелкового пути. Cо второй половины XIV в. начинается постепенный упадок торгового маршрута. Несмотря на то, что Тимуру (Тамерлану) удалось построить собственную империю, практически полностью контролировавшую путь, в ходе его завоеваний серьезно пострадали города Прикаспия и Причерноморья, что привело к остановке северной ветки маршрута. А после распада империи, южная ветка также приходит в упадок. Другим значительным фактором стала эпоха Великих географических открытий, бурное развитие мореплавание вдоль побережий Ближнего Востока, Южной и Юго-Восточной Азии, значительно сократило время и угрозы возможной доставки грузов. Несмотря на это, караванная торговля между Средней Азией и Китаем продолжалась еще до XVIII в.
Помимо экономического значения, Великий шелковый путь играл большую роль в установлении контактов между разными народами, культурами и цивилизациями. Шел обмен не только различными технологиями (производство шелка, бумаги, пороха), но и религиозными верованиями (распространение ислама в эпоху Арабского халифата, буддизм, христианство на Востоке и т.д.).
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.