Открыть счета и провести следующие операции по ним: на 01.11.20г. ООО “Старт” имело остаток денежных средств на “Расчетном счете” - 300000руб., в “Кассе” - 50000руб., не погашеный кратко кредит - 150000руб., задолженность под отчетных лиц на сумму 10000руб.
за 01.11.20г. были проведены следующие хозяйственные операции:
частично погашен кратко кредит с расчетного счета в размере 50000руб.
выдано из кассы под отчет Петрову В.В. на приобретение хозтоваров 5000руб.
на расчетный счет от учредителей поступили денежные средства в размере 125000руб.

Чи кожен із нас є особистістю? Чи особистісне ядро є обов’язковою складовою особистості? Чи здатна особистість здійснювати масовий вплив на інших? – ТАК.

Не варто ототожнювати особистість із індивідуальністю, бо особистість є вищою, тобто надіндивідуальною. Кожен із нас народжується особистістю, лише ВИБІР (навіть щохвилинний) може спричинити або деградацію, яка призводить до втрати особистості, або певну досконалість (тобто досконалість життя для конкретної особистості). Цей вибір – вчинки, в яких людина заявляє про себе, вирізняючись як особистість серед інших, або, в яких вона нівелює себе не з фізичної, проте з духовної сторони. Я = особистість. Ми можемо й не помітити, як втратимо це Я, але тоді ми перестанемо усвідомлювати свою унікальність, свої вади й переваги. Думаю, аби особистісна досконалість на зайшла в глухий кут, то треба інколи вдаватись до стану рефлексії: досить поглянути на себе збоку, пізнати самого себе, реально оцінювати, а не переоцінювати.

Особистісне ядро людини – це стержень, із якого все починається й завершується, тобто він поєднує в собі внутрішній світ людини й її поведінку ззовні: містить все й генерує те «все» в діяльності; в стержні зосереджене вольове начало. На мою думку, особистісне ядро – це добро і зло (а вже ми самі обираємо між цими двома поняттями), виховання (близьких та суспільства) й самовиховання, синтез волі, свободи, розуму.

Вплив. Вважаю, що особистість здатна як і здійснювати масовий вплив на інших, нав’язуючи, або, підштовхуючи їх до спільного знаменника – якоїсь своєї ідеї, так і ніколи не розвинутися повноцінно: здеградувати повністю чи зупинитись на певному етапі розвитку. Якщо все ж одна особистість в змозі бути рушієм глобальних переворотів, то чи не варто прагнути розвивати своє власне Я?

Объяснение:

В комментариях Л. Н. Кузиной и К. В. Пигарева к стихотворению «Над этой темною толпой...» сказано: «Непосредственным поводом к созданию стихотворения послужил церковный праздник Успенья Богородицы, на котором Тютчев присутствовал в Овстуге летом 1857 г. В то же время оно отражает думы поэта в связи с предстоящей крестьянской реформой. В сентябре того же года Тютчев высказал опасение, что крепостнический произвол будет заменен другим произволом „в действительности более деспотическим, ибо он будет облечен во внешние формы законности“») (Из письма к А. Д. Блудовой от 28 сентября 1857 г.