Плато́н (грец. Πλάτων; 427 до н. е. — 347 або 348 до н. е.) — давньогрецький мислитель, засновник філософської школи відомої як Академія Платона. Один із основоположників європейської філософії нарівні з Піфагором, Парменідом і Сократом.Народження
майже вся західна філософія, Арістотель, Святий Августин, неоплатонізм, Цицерон, Плутарх, стоїцизм, Ансельм, Макіавеллі, Декарт, Томас Гоббс, Лейбніц, Мілль, Шопенгауер, Ніцше, Гайдеґґер, Арендт, Гадамер, Хомеїні, Рассел і багато інших філософів та теологів
Я впевнений, що без любові,поваги i почуттів до рідної мови не може бути й розмови про духовну культуру людини і культури його мови. Ця культура є свідченням загального розвитку особистості і говорить про ступінь залучення людини до духовних цінностей рідного народу, його культурних надбань. З упевненістю можна сказати, що основою культури мовлення представників будь якого народу є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих норм у використанні літературних, лексичних, фонетичних, морфологічних, синтаксичних і стилістичних засобів мови.
Плато́н (грец. Πλάτων; 427 до н. е. — 347 або 348 до н. е.) — давньогрецький мислитель, засновник філософської школи відомої як Академія Платона. Один із основоположників європейської філософії нарівні з Піфагором, Парменідом і Сократом.Народження
пр. 428–427 ДРХ[1]
Стародавні Афіни, Афінський морський союз[2]
Смерть
пр. 348–347 ДРХ
Стародавні Афіни, Афінський морський союз
Громадянство (підданство)
Стародавні Афіни[3]
Національність
греки
Знання мов
давньогрецька мова
Ім'я при народженні
дав.-гр. Αριστοκλής
Діяльність
епіграматист, поет
Основні інтереси
риторика, мистецтво, література, епістемологія, право, чесноти, політика, освіта, сім'я, мілітаризм
Значні ідеї
реалізм
Вплинув
майже вся західна філософія, Арістотель, Святий Августин, неоплатонізм, Цицерон, Плутарх, стоїцизм, Ансельм, Макіавеллі, Декарт, Томас Гоббс, Лейбніц, Мілль, Шопенгауер, Ніцше, Гайдеґґер, Арендт, Гадамер, Хомеїні, Рассел і багато інших філософів та теологів
Літературний напрям
Платонізм
Зазнав впливу
Сократ, Гомер, Гесіод, Арістофан, Езоп, Протагор, Парменід, Піфагор, Геракліт, орфізм
Вчителі
Сократ[4], Феодор Кіренський і Hermogenesd
Я впевнений, що без любові,поваги i почуттів до рідної мови не може бути й розмови про духовну культуру людини і культури його мови. Ця культура є свідченням загального розвитку особистості і говорить про ступінь залучення людини до духовних цінностей рідного народу, його культурних надбань. З упевненістю можна сказати, що основою культури мовлення представників будь якого народу є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих норм у використанні літературних, лексичних, фонетичних, морфологічних, синтаксичних і стилістичних засобів мови.