В начале XX века экономика Турции находилась в кризисном состоянии. XX веке зависимость Турции от иностранных государств увеличилась. Наибольшую прибыль иностранцы получали от турецких железных дорог. В 1903 году было подписано соглашение с Германией о совместном строительстве железной дороги Берлин-Багдад. Россия и Англия, считавшие Германию своим противником, в году в Ревеле (Таллинн) достигли согласия о разделе Турции. Чтобы предотвратить это, младотурки решили выступить раньше времени, определенного на съезде в Париже в 1907 году. 3 июля 1908 года первым выступил Ниязи бей, комендант маленького городка в Македонии. К нему примкнула группа Энвер бея. Так началась “Младотурецкая революция” (1908-1909 гг.). Организация “Единение и прогресс” 23 июля 1908 года в городе Монастыр предъявила Абдулгамиду II ультиматум, требуя восстановления Конституции. Султан принял ультиматум и в тот же день распорядился восстановить Конституцию и созвать парламент. Османское государство стало конституционной монархией. Правительство, образованное с согласия “младотурков”, в 1908-годах возглавляли последовательно Саид паша, Кемил паша, Сулейман паша. 2 ноября 1908 года состоялось первое заседание турецкого парламента. Из 230 депутатов парламента 150 были младотурками. В 1909 году Абдулгамид II, опираясь на поддерживаемую англичанами партию “Ахрар” (либералы) и религиозную организацию “Иттихади мусульман” (мусульманское общество), с стамбульского гарнизона осуществил контрреволюционный переворот и вернул себе власть. В ответ в апреле 1909 года младотурки ввели в Стамбул македонские войска под командованием Шевкет паши и провозгласили султаном Мехмета V Решада. Революция младотурков победила, но политическую структуру империи не изменила. Это была поверхностная революция. Заметив слабость младотурков, зарубежные государства вновь вернулись к плану раздела турецких территорий. Самой большой неудачей того времени стала “Траблисская война”. На основании российско-итальянского Раккониджийского соглашения 1909 года Италия признавала интересы России на Балканах, а Россия признавала интересы Италии в Траблисе. В сентябре 1911 года Италия потребовала у Турции передать ей Траблис. Получив отрицательный ответ, итальянцы перешли в наступление и победили. Добровольные дружины Энвер паши и Мустафы Кемаль паши не были эффективны. 18 октября 1912 года в Лозанне был заключен договор, по которому Траблис и Киренаика под общим названием Ливия были переданы Италии. Этот договор еще более ослабил Османскую империю. В октябре 1912 года Болгария, Сербия, Греция и Черногория, образовав “Балканский Союз”, объявили войну Турции. Началась Первая Балканская война (1912-1913). Турецкие войска, не готовые к войне, были побеждены. В мае 1913 года в Лондоне был подписан мирный договор, по которому Турция уступала территории на Балканах, большую часть островов в Эгейском море; получившая независимость в 1912 году Албания была объявлена княжеством. Болгария, стремившаяся к верховенству на Балканах, поощряемая Австро-Венгрией и Германией, объявила в 1913 году войну Сербии и Греции. Началась Вторая Балканская война. В этой войне Черногория и Румыния поддержали Сербию и Грецию, а Турция вступила в войну против Болгарии. Война началась 30 июня 1913 года и завершилась 10 августа тяжелым поражением Болгарии. Младотурки воспользовались этим и вернули Эдирну и прилегающие к ней территории. Балканские войны еще более осложнили внутреннюю ситуацию в Турции. Тогда младотурки в начале 1914 года создали в стране диктатуру “Младотурецкой тройки”. В нее вошли военный министр Энвер паша, председатель партии “Единение и прогресс”, министр внутренних дел Талат паша и вали Стамбула Джамал паша. В годы правления младотурков в государственном строительстве был осуществлен ряд важных мероприятий. В экономической области самым важным была ликвидация с 1914 года режима капитуляции. В 1914 году в Стамбуле был открыт первый женский университет. Было указано в последующие годы вести переписку в государственных учреждениях только на турецком языке. Для переформирования армии из Германии были приглашены инструкторы и советники.
Коли виникає суперечка, не уникайте її та не робіть вигляд, що нічого не сталося. Згодом напруга буде наростати, а конфлікт тільки посилиться. Розберіться з проблемами якнайшвидше, перш ніж вони переростуть у ворожнечу і стануть частиною робочої атмосфери.
Якщо ви помітили конфлікт між співробітниками, запропонуйте їм знайти іб вирішити його. Якщо виникло непорозуміння між відділами, саме час влаштувати тімбілдінг. Якщо у вас утворився конфлікт особисто з одним із ваших підлеглих, вирішуйте його в приватному порядку.
2. Обговоріть ситуацію
Зберіть людей на регламентовану зустріч, де кожен може висловитись і бути почутим іншою стороною. Слідкуйте за тим, щоб вся увага не перейшла до когось одного. Якщо учасників конфлікту кілька, вони всі обов’язково мають отримати право пояснити свою позицію.
Під час такого спілкування не варто шукати винних або проявляти агресію, в першу чергу потрібно зосередитись на проблемі, а не на особистостях.
3. Уважно всіх вислухайте
Важливо приділити всю свою увагу оратору. Не перебивайте іншу людину, поки не прийде час ставити питання.
Переконайтесь, що зрозуміли, що хотів сказати співрозмовник. Перефразуйте і повторіть сказані слова, щоб не залишилось сумнівів і недомовленостей. Можна використовувати фрази на кшталт “Дозвольте мені переконатися, що я вас правильно розумію. Ви засмучені через …, тому що … “.
Не бійтеся уточнювати те, що не до кінця зрозуміло, і просити переформулювати думку або проговорити її ще раз.
Не дозволяйте емоціям відвернути вашу увагу.
4. Знайдіть точки згоди
У суперечці акцент завжди робиться на розбіжностях, але вихід з неї можливий тільки тоді, коли ви знайдете щось спільне.
Вкажіть співрозмовникам на те, в чому у вас сходяться думки, постарайтеся стати на місце іншої людини і побачити ситуацію її очима. Наприклад, якщо ви не згодні з новою тактикою ведення продажів, виділіть ті ідеї, які вам все ж сподобались, розкажіть про інші можливості й окресліть плюси командної роботи.
Така поведінка продемонструє вашу готовність шукати спільну мову і будувати довірливе спілкування.
5. Будьте неупереджені
Як керівник, при вирішенні трудових конфліктів ви маєте зайняти позицію посередника. Буде складно не прийняти одну зі сторін, але ви повинні пам’ятати, що ваше завдання — до підлеглим вирішити внутрішні проблеми.
Швидше за все, вам доведеться керувати розмовою, особливо якщо розбіжність поглядів перебуває в піковій стадії. Щоб не дати співробітникам заглибитись в емоції і власні образи, потрібно буде уважно стежити за темою і повертати її в потрібне русло. Також варто надати поради щодо подальших дій.
6. Вирішіть проблему швидко і остаточно
Будь-який конфлікт має бути повністю закритий чітким рішенням.
Сторони мають принести одна одній щирі, а не формальні вибачення і дійсно пробачити. Потрібно переконатись, що розбіжності зведені нанівець і більше це питання не виникатиме.
Невирішені конфліктні ситуації обов’язково призводять до наростання невдоволення і гальмують розвиток компанії, тому яким би важким не здавався процес їх вирішення, необхідно позбутися них у зародку.
В начале XX века экономика Турции находилась в кризисном состоянии. XX веке зависимость Турции от иностранных государств увеличилась. Наибольшую прибыль иностранцы получали от турецких железных дорог. В 1903 году было подписано соглашение с Германией о совместном строительстве железной дороги Берлин-Багдад. Россия и Англия, считавшие Германию своим противником, в году в Ревеле (Таллинн) достигли согласия о разделе Турции. Чтобы предотвратить это, младотурки решили выступить раньше времени, определенного на съезде в Париже в 1907 году. 3 июля 1908 года первым выступил Ниязи бей, комендант маленького городка в Македонии. К нему примкнула группа Энвер бея. Так началась “Младотурецкая революция” (1908-1909 гг.). Организация “Единение и прогресс” 23 июля 1908 года в городе Монастыр предъявила Абдулгамиду II ультиматум, требуя восстановления Конституции. Султан принял ультиматум и в тот же день распорядился восстановить Конституцию и созвать парламент. Османское государство стало конституционной монархией. Правительство, образованное с согласия “младотурков”, в 1908-годах возглавляли последовательно Саид паша, Кемил паша, Сулейман паша. 2 ноября 1908 года состоялось первое заседание турецкого парламента. Из 230 депутатов парламента 150 были младотурками. В 1909 году Абдулгамид II, опираясь на поддерживаемую англичанами партию “Ахрар” (либералы) и религиозную организацию “Иттихади мусульман” (мусульманское общество), с стамбульского гарнизона осуществил контрреволюционный переворот и вернул себе власть. В ответ в апреле 1909 года младотурки ввели в Стамбул македонские войска под командованием Шевкет паши и провозгласили султаном Мехмета V Решада. Революция младотурков победила, но политическую структуру империи не изменила. Это была поверхностная революция. Заметив слабость младотурков, зарубежные государства вновь вернулись к плану раздела турецких территорий. Самой большой неудачей того времени стала “Траблисская война”. На основании российско-итальянского Раккониджийского соглашения 1909 года Италия признавала интересы России на Балканах, а Россия признавала интересы Италии в Траблисе. В сентябре 1911 года Италия потребовала у Турции передать ей Траблис. Получив отрицательный ответ, итальянцы перешли в наступление и победили. Добровольные дружины Энвер паши и Мустафы Кемаль паши не были эффективны. 18 октября 1912 года в Лозанне был заключен договор, по которому Траблис и Киренаика под общим названием Ливия были переданы Италии. Этот договор еще более ослабил Османскую империю. В октябре 1912 года Болгария, Сербия, Греция и Черногория, образовав “Балканский Союз”, объявили войну Турции. Началась Первая Балканская война (1912-1913). Турецкие войска, не готовые к войне, были побеждены. В мае 1913 года в Лондоне был подписан мирный договор, по которому Турция уступала территории на Балканах, большую часть островов в Эгейском море; получившая независимость в 1912 году Албания была объявлена княжеством. Болгария, стремившаяся к верховенству на Балканах, поощряемая Австро-Венгрией и Германией, объявила в 1913 году войну Сербии и Греции. Началась Вторая Балканская война. В этой войне Черногория и Румыния поддержали Сербию и Грецию, а Турция вступила в войну против Болгарии. Война началась 30 июня 1913 года и завершилась 10 августа тяжелым поражением Болгарии. Младотурки воспользовались этим и вернули Эдирну и прилегающие к ней территории. Балканские войны еще более осложнили внутреннюю ситуацию в Турции. Тогда младотурки в начале 1914 года создали в стране диктатуру “Младотурецкой тройки”. В нее вошли военный министр Энвер паша, председатель партии “Единение и прогресс”, министр внутренних дел Талат паша и вали Стамбула Джамал паша. В годы правления младотурков в государственном строительстве был осуществлен ряд важных мероприятий. В экономической области самым важным была ликвидация с 1914 года режима капитуляции. В 1914 году в Стамбуле был открыт первый женский университет. Было указано в последующие годы вести переписку в государственных учреждениях только на турецком языке. Для переформирования армии из Германии были приглашены инструкторы и советники.
Источник: https://istoriyamira.ru/turtsiya-v-xx-vek/
Объяснение:
1. Прийміть факт наявності конфлікту
Коли виникає суперечка, не уникайте її та не робіть вигляд, що нічого не сталося. Згодом напруга буде наростати, а конфлікт тільки посилиться. Розберіться з проблемами якнайшвидше, перш ніж вони переростуть у ворожнечу і стануть частиною робочої атмосфери.
Якщо ви помітили конфлікт між співробітниками, запропонуйте їм знайти іб вирішити його. Якщо виникло непорозуміння між відділами, саме час влаштувати тімбілдінг. Якщо у вас утворився конфлікт особисто з одним із ваших підлеглих, вирішуйте його в приватному порядку.
2. Обговоріть ситуацію
Зберіть людей на регламентовану зустріч, де кожен може висловитись і бути почутим іншою стороною. Слідкуйте за тим, щоб вся увага не перейшла до когось одного. Якщо учасників конфлікту кілька, вони всі обов’язково мають отримати право пояснити свою позицію.
Під час такого спілкування не варто шукати винних або проявляти агресію, в першу чергу потрібно зосередитись на проблемі, а не на особистостях.
3. Уважно всіх вислухайте
Важливо приділити всю свою увагу оратору. Не перебивайте іншу людину, поки не прийде час ставити питання.
Переконайтесь, що зрозуміли, що хотів сказати співрозмовник. Перефразуйте і повторіть сказані слова, щоб не залишилось сумнівів і недомовленостей. Можна використовувати фрази на кшталт “Дозвольте мені переконатися, що я вас правильно розумію. Ви засмучені через …, тому що … “.
Не бійтеся уточнювати те, що не до кінця зрозуміло, і просити переформулювати думку або проговорити її ще раз.
Не дозволяйте емоціям відвернути вашу увагу.
4. Знайдіть точки згоди
У суперечці акцент завжди робиться на розбіжностях, але вихід з неї можливий тільки тоді, коли ви знайдете щось спільне.
Вкажіть співрозмовникам на те, в чому у вас сходяться думки, постарайтеся стати на місце іншої людини і побачити ситуацію її очима. Наприклад, якщо ви не згодні з новою тактикою ведення продажів, виділіть ті ідеї, які вам все ж сподобались, розкажіть про інші можливості й окресліть плюси командної роботи.
Така поведінка продемонструє вашу готовність шукати спільну мову і будувати довірливе спілкування.
5. Будьте неупереджені
Як керівник, при вирішенні трудових конфліктів ви маєте зайняти позицію посередника. Буде складно не прийняти одну зі сторін, але ви повинні пам’ятати, що ваше завдання — до підлеглим вирішити внутрішні проблеми.
Швидше за все, вам доведеться керувати розмовою, особливо якщо розбіжність поглядів перебуває в піковій стадії. Щоб не дати співробітникам заглибитись в емоції і власні образи, потрібно буде уважно стежити за темою і повертати її в потрібне русло. Також варто надати поради щодо подальших дій.
6. Вирішіть проблему швидко і остаточно
Будь-який конфлікт має бути повністю закритий чітким рішенням.
Сторони мають принести одна одній щирі, а не формальні вибачення і дійсно пробачити. Потрібно переконатись, що розбіжності зведені нанівець і більше це питання не виникатиме.
Невирішені конфліктні ситуації обов’язково призводять до наростання невдоволення і гальмують розвиток компанії, тому яким би важким не здавався процес їх вирішення, необхідно позбутися них у зародку.