Первобытная человечества реконструируется по целому комплексу источников, поскольку ни один источник в отдельности не в состоянии предоставить нам полной и достоверной картины данной эпохи. важнейшая группа источников — археологические источники — позволяют ис-10следовать материальные основы человеческой жизнедеятельности.предметы, изготовленные человеком, несут в себе информацию о нем самом, о его занятиях и обществе, в котором он жил. по материальным останкам человека можно получить сведения о его духовноммире. сложность работы с этим видом источников заключается в том, что до нас дошли далеко не все предметы, связанные с человеком и его деятельностью. предметы из органических материалов (дерево, кость, рог, одежда), как правило, не сохраняются. поэтому выстраивают свои концепции развития человеческого сообщества в первобытную эпоху на основании дошедших до наших дней материалов (кремневых орудий, глиняной посуды, жилищ и археологические раскопки способствуют приобретению знаний о самом начале человеческого существования, потому что орудия труда, изготовленные человеком, явились одним из главных признаков, отделившим его от животного мира. этнографические источники позволяют при сравнительно- метода реконст руировать культуру, быт, общественные отношения людей прошлого. этнография исследует жизнь реликтовых (отсталых) племен и народностей, а также пережитки прошлого в современных обществах. для этого используются такие научные методы, как непосредственные наблюдения специалистов, анализ записей древних и средневековых авторов, способствующих приобретению некоторых представлений об обществах и людях прошлого. здесь есть одна серьезная трудность — так или иначе, все племена и народы земли подверглись влиянию цивилизованных обществ и исследователи должны об этом помнить. мы также не вправе говорить о полном тождестве самых отсталых обществ — племен аборигенов австралии и первобытных носителей сходных культур. к этнографическим источникам также относятся фольклорные памятники, по которым исследуют устное народное творчество.
Ламати списи навколо питання, якій літературі - українській чи російській - належить Микола Гоголь сьогодні є недоречним, вважає літературний критик Костянтин Родик. Це все одно, що сперечатися про культурну приналежність Франца Кафки - чеського письменника єврейського походження, який писав німецькою мовою. Щодо Гоголя, то він, зазначає Костянтин Родик, приречений був усе життя коливатися між великодержавністю і своїм українським походженням. «Якщо раціонально він схилявся до підтримки самодержавства, до підтримки імперської ідеї, то в підсвідомості він залишився тим співцем України, яким ми його бачимо, наприклад, в ранній редакції «Тараса Бульби». У Гоголя ще за життя було багато недоброзичливців, які вважали, що він показав Росію (особливо в «Мертвих душах» і «Ревізорі») з негативного боку. Це свідчить про такі прориви його підсвідомого українства, які Гоголь у собі притлумлював». Однак вираз про те, що вся російська література вийшла з Гоголівської «Шинелі», є на загал правдивим, вважає літературний критик.
Гоголя можна вважати першим невротиком у слов’янських літературах, стверджує письменник Андрій Бондар. Хворобливі фантазії Миколи Васильовича вилилися в терпкий різнокольоровий містично-реалістичний коктейль його творів. Причому теплі, соковиті тони присутні у його доробку на українську тематику, а у більш жорсткі, чорно-білі кольори розфарбовані твори петербурзького періоду. «Людина з невротичним темпераментом може дуже часто змінювати свої настрої і змінювати ставлення до своєї творчості», - говорить Андрій Бондар.
Ламати списи навколо питання, якій літературі - українській чи російській - належить Микола Гоголь сьогодні є недоречним, вважає літературний критик Костянтин Родик. Це все одно, що сперечатися про культурну приналежність Франца Кафки - чеського письменника єврейського походження, який писав німецькою мовою. Щодо Гоголя, то він, зазначає Костянтин Родик, приречений був усе життя коливатися між великодержавністю і своїм українським походженням. «Якщо раціонально він схилявся до підтримки самодержавства, до підтримки імперської ідеї, то в підсвідомості він залишився тим співцем України, яким ми його бачимо, наприклад, в ранній редакції «Тараса Бульби». У Гоголя ще за життя було багато недоброзичливців, які вважали, що він показав Росію (особливо в «Мертвих душах» і «Ревізорі») з негативного боку. Це свідчить про такі прориви його підсвідомого українства, які Гоголь у собі притлумлював». Однак вираз про те, що вся російська література вийшла з Гоголівської «Шинелі», є на загал правдивим, вважає літературний критик.
Гоголя можна вважати першим невротиком у слов’янських літературах, стверджує письменник Андрій Бондар. Хворобливі фантазії Миколи Васильовича вилилися в терпкий різнокольоровий містично-реалістичний коктейль його творів. Причому теплі, соковиті тони присутні у його доробку на українську тематику, а у більш жорсткі, чорно-білі кольори розфарбовані твори петербурзького періоду. «Людина з невротичним темпераментом може дуже часто змінювати свої настрої і змінювати ставлення до своєї творчості», - говорить Андрій Бондар.
Объяснение: