Мова - це головна духовна скарбниця кожного народу, кожноі людини завдяки їй, ми вміємо розмовляти, писати, читати, спілкуватися зі своїми друзями, батьками. Без мови взагалі не може існувати людське суспільство, тому кожен народ береже і плекає свою мову. Культура мови кожного народу, є духовним скарбом людини, суспільства, так само, як у кожній людині є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова. Той, хто зневажливо ставиться до рiдної мови, до рiдного народу, не вартий уваги i поваги. Бо тільки слово має здатність тримати людину в повноті її історичного і духовного буття.
Во-первых, сказку «Спящая царевна» делает русской имена и титулы героев — царь Матвей, царица, царевна, царский сын. В своей сказке при описании внешнего вида героев Василий Жуковский использует исконно русские слова: ланиты, чело, очи, стан, уста. В «Спящей царевне» есть и русские народные детали быта: это и одежда царевны — сарафан, и комнаты в царском доме — горница, покой. И, наконец, эту сказку делает русской концовка, напоминающая финал «Сказки о царе Салтане...» А. С. Пушкина: «...пир, и я там был и вино на свадьбе пил... ».
