Весе́лка, також ра́йдуга, рідко радуга[1] (очевидно, від прасл. *radǫga < *radъ; форма з епентичним й пояснюється народно-етимологічним переосмисленням як похідного від «рай» і «дуга»)[2] — оптичне явище в атмосфері, що являє собою одну, дві чи декілька різнокольорових дуг, що гаються на тлі хмари, якщо вона розташована проти Сонця. Червоний колір ми бачимо з зовнішнього боку веселки, а фіолетовий — із внутрішнього.
Объяснение:
Весе́лка, також ра́йдуга, рідко радуга[1] (очевидно, від прасл. *radǫga < *radъ; форма з епентичним й пояснюється народно-етимологічним переосмисленням як похідного від «рай» і «дуга»)[2] — оптичне явище в атмосфері, що являє собою одну, дві чи декілька різнокольорових дуг, що гаються на тлі хмари, якщо вона розташована проти Сонця. Червоний колір ми бачимо з зовнішнього боку веселки, а фіолетовий — із внутрішнього.
Весе́лка, також ра́йдуга, рідко радуга[1] (очевидно, від прасл. *radǫga < *radъ; форма з епентичним й пояснюється народно-етимологічним переосмисленням як похідного від «рай» і «дуга»)[2] — оптичне явище в атмосфері, що являє собою одну, дві чи декілька різнокольорових дуг, що гаються на тлі хмари, якщо вона розташована проти Сонця. Червоний колір ми бачимо з зовнішнього боку веселки, а фіолетовий — із внутрішнього.
Объяснение:
Весе́лка, також ра́йдуга, рідко радуга[1] (очевидно, від прасл. *radǫga < *radъ; форма з епентичним й пояснюється народно-етимологічним переосмисленням як похідного від «рай» і «дуга»)[2] — оптичне явище в атмосфері, що являє собою одну, дві чи декілька різнокольорових дуг, що гаються на тлі хмари, якщо вона розташована проти Сонця. Червоний колір ми бачимо з зовнішнього боку веселки, а фіолетовий — із внутрішнього.
Объяснение:
Как легко быть счастливым
[Александр Фатеев]
Как легко быть счастливым,
Когда все вокруг- благодать.
Быть собою… и конечно любимым-
Всех любить, верить и знать,
Что должно было так все случится.
Не иметь злобы внутри.
Под счастливой звездою родиться.
Ты мой друг смелее смотри
В даль суровую, в смутное время-
Там есть в счастье открытая дверь.
Ты неси свое тяжкое бремя…
Ты неси… и конечно же верь.
Что есть счастье и есть справедливость
В этом мире, и пусть говорят,
Что Божья та милость
Мимо нас…. Пусть зудят и скорбят.
Ты не верь, все конечно же лучше,
Просто время нужно… нужен труд-
Ты иди по полю, по луже
И по терниям , где душу сотрут.
Чтоб чего- то в жизни добиться
Нужно веру иметь не ленясь.
И конечно в кого- то влюбится,
Не клевеча зазря и не злясь.
Только знаешь легко быть счастливым,
Когда все вокруг- благодать.
Быть собою… и конечно любимым-
Всех любить, верить и знать.