Автор хорошо относится ко всем своим героям. Он не обвиняет ни мужика за его воровство (потому что знает, что не от простой жизни оно), ни Бирюка за его нелюдимый характер (и на это есть свои горькие причины). Он жалеет своих персонажей (Бирюка, его детей, мужика), сочувствует их доле.
Описание Фомы Кузьмича у Тургенева говорит не только о его физической, но и духовной силе. Идея произведения проста – внешность бывает обманчива, внутренний мир человека – всегда загадочен и непредсказуем. В рассказе “Бирюк” герои раскрываются постепенно, неожиданно, очень реалистично. Характеристика персонажей будет полезна для читательского дневника, подготовки к уроку, написания сочинений.
Візантійська музика, музика Візантійської імперії — період в історії музики, тісно пов'язаний із християнською культурою Східної римської імперії, що починає свій розквіт в епоху правління імператора Костянтина (306—337) і занепадає з падінням Константинополя у 1453 році.
Історичні умови і строкатий етнічний склад населення Візантії визначили різноманіття інтонаційного ладу, жанрів і форм Візантійської музики. Її витоки сягають перської, коптської, єврейської та вірменської пісенності, а також включають досягнення давньогрецької музичної культури, що обумовлювалось входженням до складу Візантії великих центрів грецької культури — Александрії, Антіохії, Ефеса.
Описание Фомы Кузьмича у Тургенева говорит не только о его физической, но и духовной силе. Идея произведения проста – внешность бывает обманчива, внутренний мир человека – всегда загадочен и непредсказуем. В рассказе “Бирюк” герои раскрываются постепенно, неожиданно, очень реалистично. Характеристика персонажей будет полезна для читательского дневника, подготовки к уроку, написания сочинений.
Візантійська музика, музика Візантійської імперії — період в історії музики, тісно пов'язаний із християнською культурою Східної римської імперії, що починає свій розквіт в епоху правління імператора Костянтина (306—337) і занепадає з падінням Константинополя у 1453 році.
Історичні умови і строкатий етнічний склад населення Візантії визначили різноманіття інтонаційного ладу, жанрів і форм Візантійської музики. Її витоки сягають перської, коптської, єврейської та вірменської пісенності, а також включають досягнення давньогрецької музичної культури, що обумовлювалось входженням до складу Візантії великих центрів грецької культури — Александрії, Антіохії, Ефеса.