Одного разу під час поклоніння згадав історію, як Бог покарав Ізраїль і закрив небо на 3,5 роки щоб не було дощу. І ось Бог має послати дощ, Ілля приносить жертви Богу і посилає свого слугу:
43. І сказав він до свого хлопця: Вийди, подивися в напрямі моря! І той вийшов і подивився та й сказав: Нема нічого. Та він відказав: Вернися сім раз!
44. І сталося сьомого разу, і він сказав: Ось мала хмара, немов долоня людська, підіймається з моря. А він сказав: Піди, скажи Ахавові: Запрягай і зійди, і не затримає тебе дощ.
45. І сталося по недовгому часі, і потемніло небо від хмар, і зірвався вітер, і пішов великий дощ. А Ахав сів на воза, та й відправився в Ізреел.
Якщо читати текст ще вище, то написано, що Ілля сказав царю, що чути шум дощу, коли ще нічого не було. Проходить трохи часу і його слуга помітив хмаринку в розмір з долоню й Ілля каже царю, щоб той їхав, бо буде великий дощ.
Просто уявіть, хмаринка в розмір з долоню, а Ілля вже в ній бачив ВЕЛИКИЙ ДОЩ. Я думаю, нам треба вчитися в Іллі. Бог комусь вклав у серце стремління до чогось великого, до чогось значущого, але ми не можемо побачити це в маленьких речах. Ми чекаємо великого дощу, не помічаючи маленьких хмаринок.
Можливо, твої руки опускаються, тому що ти чекаєш чогось ВЕЛИКОГО і не помічаєш того МАЛЕНЬКОГО, що робить Бог.
Якби ми навчились довіряти Богу, ми б були безмежно раді, бачачи, як одна людина кається, тому що саме ця маленька хмарка була б початком ВЕЛИКОГО пробудження. Декілька людей молоді, що збираються прославити Господа, є маленькою хмаринкою, перед ВЕЛИКИМИ стадіонами людей, що єднаються серцями в прославленні Господа. Я думаю, нам було б набагато легше служити Господу, якби ми навчились бачити ВЕЛИКІ дощі в МАЛЕНЬКІЙ хмаринці.
типо возможно тут идёт речь про что то злое
например убийца, его гнобили с детства и потом он начал убивать животных, потом начал убивать людей.
Одного разу під час поклоніння згадав історію, як Бог покарав Ізраїль і закрив небо на 3,5 роки щоб не було дощу. І ось Бог має послати дощ, Ілля приносить жертви Богу і посилає свого слугу:
43. І сказав він до свого хлопця: Вийди, подивися в напрямі моря! І той вийшов і подивився та й сказав: Нема нічого. Та він відказав: Вернися сім раз!
44. І сталося сьомого разу, і він сказав: Ось мала хмара, немов долоня людська, підіймається з моря. А він сказав: Піди, скажи Ахавові: Запрягай і зійди, і не затримає тебе дощ.
45. І сталося по недовгому часі, і потемніло небо від хмар, і зірвався вітер, і пішов великий дощ. А Ахав сів на воза, та й відправився в Ізреел.
Якщо читати текст ще вище, то написано, що Ілля сказав царю, що чути шум дощу, коли ще нічого не було. Проходить трохи часу і його слуга помітив хмаринку в розмір з долоню й Ілля каже царю, щоб той їхав, бо буде великий дощ.
Просто уявіть, хмаринка в розмір з долоню, а Ілля вже в ній бачив ВЕЛИКИЙ ДОЩ. Я думаю, нам треба вчитися в Іллі. Бог комусь вклав у серце стремління до чогось великого, до чогось значущого, але ми не можемо побачити це в маленьких речах. Ми чекаємо великого дощу, не помічаючи маленьких хмаринок.
Можливо, твої руки опускаються, тому що ти чекаєш чогось ВЕЛИКОГО і не помічаєш того МАЛЕНЬКОГО, що робить Бог.
Якби ми навчились довіряти Богу, ми б були безмежно раді, бачачи, як одна людина кається, тому що саме ця маленька хмарка була б початком ВЕЛИКОГО пробудження. Декілька людей молоді, що збираються прославити Господа, є маленькою хмаринкою, перед ВЕЛИКИМИ стадіонами людей, що єднаються серцями в прославленні Господа. Я думаю, нам було б набагато легше служити Господу, якби ми навчились бачити ВЕЛИКІ дощі в МАЛЕНЬКІЙ хмаринці.
Объяснение: