Білгородська межа, оборонна лінія на південному кордоні Російської держави 17 ст Окремі фортеці були побудовані в кінці 16 ст (міста Вороніж, Білгород і ін.). У 30-х рр. 17 ст у зв'язку із загостренням російсько-кримських відносин була відновлена стара засечная межа за р. Окой (див. Засечниє межі ) і побудовані міста-фортеці Б. ч. на дорогах найбільш частих вторгнень кримських татар: по Ногайській дорозі (Козлів, Тамбов, Верхній і Ніжній Ломів), Кальміусському і Ізюмському шляхам (Усерд, Яблонов, Короча) і ін. На початку 40-х рр. 17 ст було побудовано ще 18 міста-фортець і створено 2 укріплені району з системою острожков, валів, ровів і засек в Комаріцкой волості під Севськом і в Лебедянськом повітах; до кінця 40-х рр. будівництво Б. ч. в основному завершилося. У містах Би. ч. налічувалося більше 10 тис. людей служивих. У 1648—54 оборонна лінія від Нижнього Ломова була продовжена до Симбірська. Б. ч. утруднила набіги кримських татар на російську державу і сприяла господарському освоєнню обширних чорноземних земель Півдня. З просуванням кордонів Росії на Південь Би. ч. до кінця 17 ст втратила значення.
Ткань (лат. textus, греч. histós[1]) — совокупность клеток и межклеточного вещества, объединённых общим или межстанционным[неизвестный термин] происхождением, строением и выполняемыми функциями. Строение тканей живых организмов изучает наука гистология. Совокупность различных и взаимодействующих тканей образуют органы[2].
Ткань
Ткани животных сгруппированы по четырём основным типам: соединительные, мышечные, нервные и эпителиальные. Хотя все эуметазои (за исключением Porifera) в целом может считаться содержащим четыре типа тканей, проявления этих тканей могут различаться в зависимости от типа организма. Например, происхождение клеток, входящих в определённый тип ткани, может различаться в зависимости от классификации животных[1].
Эпителий у всех птиц и животных получается из эктодермы и эндодермы, с небольшим вкладом мезодермы, образуя эндотелий, специализированный тип эпителия, составляющий кровеносную систему. Напротив, истинная эпителиальная ткань присутствует только в одном слое клеток, удерживаемых вместе через закрытые соединения, называемые плотными контактами, создавая избирательно проницаемый барьер. Эта ткань покрывает все поверхности организма, контактирующие с внешней средой, такие как кожа, дыхательные пути и желудочно-кишечный тракт. Он выполняет функции защиты, секреции, поглощения и отделен от других тканей нижней части базальной пластинкой[3].
Білгородська межа, оборонна лінія на південному кордоні Російської держави 17 ст Окремі фортеці були побудовані в кінці 16 ст (міста Вороніж, Білгород і ін.). У 30-х рр. 17 ст у зв'язку із загостренням російсько-кримських відносин була відновлена стара засечная межа за р. Окой (див. Засечниє межі ) і побудовані міста-фортеці Б. ч. на дорогах найбільш частих вторгнень кримських татар: по Ногайській дорозі (Козлів, Тамбов, Верхній і Ніжній Ломів), Кальміусському і Ізюмському шляхам (Усерд, Яблонов, Короча) і ін. На початку 40-х рр. 17 ст було побудовано ще 18 міста-фортець і створено 2 укріплені району з системою острожков, валів, ровів і засек в Комаріцкой волості під Севськом і в Лебедянськом повітах; до кінця 40-х рр. будівництво Б. ч. в основному завершилося. У містах Би. ч. налічувалося більше 10 тис. людей служивих. У 1648—54 оборонна лінія від Нижнього Ломова була продовжена до Симбірська. Б. ч. утруднила набіги кримських татар на російську державу і сприяла господарському освоєнню обширних чорноземних земель Півдня. З просуванням кордонів Росії на Південь Би. ч. до кінця 17 ст втратила значення.
Ткань (лат. textus, греч. histós[1]) — совокупность клеток и межклеточного вещества, объединённых общим или межстанционным[неизвестный термин] происхождением, строением и выполняемыми функциями. Строение тканей живых организмов изучает наука гистология. Совокупность различных и взаимодействующих тканей образуют органы[2].
Ткань
Ткани животных сгруппированы по четырём основным типам: соединительные, мышечные, нервные и эпителиальные. Хотя все эуметазои (за исключением Porifera) в целом может считаться содержащим четыре типа тканей, проявления этих тканей могут различаться в зависимости от типа организма. Например, происхождение клеток, входящих в определённый тип ткани, может различаться в зависимости от классификации животных[1].
Эпителий у всех птиц и животных получается из эктодермы и эндодермы, с небольшим вкладом мезодермы, образуя эндотелий, специализированный тип эпителия, составляющий кровеносную систему. Напротив, истинная эпителиальная ткань присутствует только в одном слое клеток, удерживаемых вместе через закрытые соединения, называемые плотными контактами, создавая избирательно проницаемый барьер. Эта ткань покрывает все поверхности организма, контактирующие с внешней средой, такие как кожа, дыхательные пути и желудочно-кишечный тракт. Он выполняет функции защиты, секреции, поглощения и отделен от других тканей нижней части базальной пластинкой[3].