2) Идеали́зм (фр. idéalisme, через лат. idealis от др.-греч. ἰδέα — идея) — термин для обозначения широкого спектра философских концепций и мировоззрений, в основе которых лежит утверждение о первичности идеи по отношению к материи (см. Основной вопрос философии) в сфере бытия. Во многих историко-философских трудах проводится дихотомия, считающая противопоставление идеализма материализму как сущность философии. Категории материализма и идеализма во все эпохи являются историческими категориями. Применяя их, всегда нужно учитывать ту историческую их окраску и, в частности, ту эстетическую значимость, которую они получают в связи с разными периодами исторического развития, в связи с отдельными философами и культурологами и в связи с бесконечно разнообразной пестротой результатов и произведений философов и культурологов. Абстрактный идеализм в чистом виде и абстрактный материализм в чистом виде являются крайними противоположностями философского мировоззрения, не отвергающими, но предполагающими бесчисленное количество их совмещений с бесконечно разнообразной дозировкой[1].
Идеализм утверждает первичность в сфере бытия идеального духовного по отношению к материальному. Термин «идеализм» появился только в XVIII веке. Впервые его употребил Лейбниц, говоря о философии Платона[2].
Объяснение:
1)Материали́зм (от лат. materialis — вещественный) — философское мировоззрение, в соответствии с которым материя, как объективная реальность, является онтологически первичным началом (причиной, условием, ограничением) в сфере бытия, а идеальное (понятия, воля, сознание и тому подобное) — вторичным (результатом, следствием). Материализм утверждает существование в сфере бытия единственной «абсолютной» субстанции бытия — материи; все сущности образованы материей, а идеальные явления (в том числе сознание) — являются процессами взаимодействия материальных сущностей. Законы материального мира распространяются на весь мир, в том числе на общество и человека.
Термин «материализм» был введён Готфридом Лейбницем: словом «материалисты» он характеризовал и Эпикура, которого считал своим предшественником, и часть противников своего синтеза материализма и идеализма[1]. Противоположным мировоззрением является идеализм, в основе которого лежит убеждение о первичности идеи по отношению к материи. Имматериализм отрицает существование материи.
Газовий розряд - сукупність процесів, що виникають при протіканні електричного струму через речовину, що знаходиться в газоподібному стані. Зазвичай перебіг струму стає можливим тільки після достатньої іонізації газу і утворення плазми. Іонізація відбувається за рахунок зіткнень електронів, що прискорився в електромагнітному полі, з атомами газу. При цьому виникає лавинне збільшення числа заряджених частинок, оскільки в процесі іонізації утворюються нові електрони, які теж після прискорення починають брати участь в зіткненнях з атомами, викликаючи їх іонізацію. Для виникнення і підтримки газового розряду потрібно існування електричного поля, так як плазма може існувати тільки якщо електрони набувають в зовнішньому полі енергію, достатню для іонізації атомів, і кількість освічених іонів перевищує число рекомбинировали іонів.
Якщо для існування газового розряду необхідна додаткова іонізація за рахунок зовнішніх джерел (наприклад, за до онізуючих випромінювань), то газовий розряд називається несамостійним (такі розряди використовуються в лічильниках Гейгера).
Для здійснення газового розряду застосовують як постійні в часі, так і змінні електричні поля.
Види газових розрядів
Іскровий розряд
Дуговий розряд
Коронний розряд
Тліючий розряд
Використання газових розрядів
Дугового розряду для зварювання та освітлення.
Надвисокочастотний розряд
Тліючий розряд як джерело світла в люмінесцентних лампах і плазмових екранах.
Іскровий розряд для запалювання робочої суміші в двигунах внутрішнього згоряння.
Коронний розряд для очищення газів від пилу та інших забруднень, для діагностики стану конструкцій.
Плазмотрони для різання і зварювання.
Розряди для накачування лазерів, наприклад гелій-неонового лазера, азотного лазера, ексимерних лазерів і т. д.
Идеализм утверждает первичность в сфере бытия идеального духовного по отношению к материальному. Термин «идеализм» появился только в XVIII веке. Впервые его употребил Лейбниц, говоря о философии Платона[2].
Объяснение:
1)Материали́зм (от лат. materialis — вещественный) — философское мировоззрение, в соответствии с которым материя, как объективная реальность, является онтологически первичным началом (причиной, условием, ограничением) в сфере бытия, а идеальное (понятия, воля, сознание и тому подобное) — вторичным (результатом, следствием). Материализм утверждает существование в сфере бытия единственной «абсолютной» субстанции бытия — материи; все сущности образованы материей, а идеальные явления (в том числе сознание) — являются процессами взаимодействия материальных сущностей. Законы материального мира распространяются на весь мир, в том числе на общество и человека.Термин «материализм» был введён Готфридом Лейбницем: словом «материалисты» он характеризовал и Эпикура, которого считал своим предшественником, и часть противников своего синтеза материализма и идеализма[1]. Противоположным мировоззрением является идеализм, в основе которого лежит убеждение о первичности идеи по отношению к материи. Имматериализм отрицает существование материи.
✔ответ ✔
●:
Газовий розряд - сукупність процесів, що виникають при протіканні електричного струму через речовину, що знаходиться в газоподібному стані. Зазвичай перебіг струму стає можливим тільки після достатньої іонізації газу і утворення плазми. Іонізація відбувається за рахунок зіткнень електронів, що прискорився в електромагнітному полі, з атомами газу. При цьому виникає лавинне збільшення числа заряджених частинок, оскільки в процесі іонізації утворюються нові електрони, які теж після прискорення починають брати участь в зіткненнях з атомами, викликаючи їх іонізацію. Для виникнення і підтримки газового розряду потрібно існування електричного поля, так як плазма може існувати тільки якщо електрони набувають в зовнішньому полі енергію, достатню для іонізації атомів, і кількість освічених іонів перевищує число рекомбинировали іонів.
Якщо для існування газового розряду необхідна додаткова іонізація за рахунок зовнішніх джерел (наприклад, за до онізуючих випромінювань), то газовий розряд називається несамостійним (такі розряди використовуються в лічильниках Гейгера).
Для здійснення газового розряду застосовують як постійні в часі, так і змінні електричні поля.
Види газових розрядів
Іскровий розряд
Дуговий розряд
Коронний розряд
Тліючий розряд
Використання газових розрядів
Дугового розряду для зварювання та освітлення.
Надвисокочастотний розряд
Тліючий розряд як джерело світла в люмінесцентних лампах і плазмових екранах.
Іскровий розряд для запалювання робочої суміші в двигунах внутрішнього згоряння.
Коронний розряд для очищення газів від пилу та інших забруднень, для діагностики стану конструкцій.
Плазмотрони для різання і зварювання.
Розряди для накачування лазерів, наприклад гелій-неонового лазера, азотного лазера, ексимерних лазерів і т. д.