«долг — категория морали, обозначающая нравственные обязанности личности (группы лиц, народа) выполняемые в соответствии с требованиями совести. выполнение некоторой становится долгом, когда общепринятые нравственные требования в конкретных социальных условиях превращаются во внутренние требования нравственности, а сама — в личную конкретного лица, группы лиц, народа. категория долга тесно связана с другими понятиями, которые характеризуют моральную деятельность личности: ответственность, самосознание, честь, совесть» . но все равно, для каждого эти слова имеют свое собственное, особое занчение. а что же такое честь и долг в моем понимании? кто-то сразу на этот вопрос ответит так: «долг – это когда денег занял, и надо вернуть» . и в принципе, нельзя сказать что этот человек окажется не прав. но долг, он не только денежный бывает. долг, он в душе. это не что-то материальное, это скорее духовное состояние человека. чувство долга может быть к примеру перед отечеством. моя родина – это моя честь, моя гордость, мое достоинство. я иду по центру моего города, и внутри меня чувство долга, гордости, патриотизма и счастьязаметим, что в объяснении слова долг присутствуют и оба други слова, интересующих нас: честь и совесть. иными словами, долг – это совесть и честь. и это на самом деле так. простой пример: ученику, студенту, работнику фирмы, не важно кому, сказали выполнить дома какую-либо работу. и этот самый школьник, работник, студент эту-то самую работу дома не выполнил. без всяких тому причин. или действительно не смог выполнить ее по каким-то обстоятельством. человеку потом будет совестно, стыдно. и его честь, его чувство собственного достоинства может и немного, и на совсем маленькое количество времени, но упадут. и человек чувствует, что он должен был выполнить эту работу. чувство невыполненного долго на самом деле объединяет в себе и совесть и честь.такие понятия как совесть, долг, любовь, они более общие, объединяющие в одно целое всех людей. а если все таки еще подумать? ведь люди, они тоже: «отстаивают честь своего отечества» . и все же честь не своя, а отечества объединяет их, этих людей. а личная честь, она для каждого своя. и если люди не являются каким-нибудь обществом (классом, городом, районом, школой, семьей) , то они буду отстаивать каждый свою честь, и ровным счетом им нет никакого дела до чужой. а если же это общество, то народ отстаивает честь класса, города, района, семьи. из этого выходит что честь тоже может быть главной, но все же это нечто более личное для каждого
Доба від початку великих географічних відкриттів до середини XVII ст. стала часом, коли в Європі розгорнувся технічний прогрес — з'явилася велика кількість різноманітних винаходів і технічних удосконалень. Європейці вже не запозичували винаходів, зроблених арабами, китайцями та індійцями, як було раніше, а самі робили відкриття, значно випереджаючи інші народи.
Одним із головних напрямків наукового пошуку європейців було вдосконалення джерел енергії та двигунів. Ясна річ, що головний “двигун” давніх часів — мускульна сила людини — залишався, і ніщо не могло його заступити. Саме людина обертала гончарне коло, пускала в рух різноманітні верстати. Проте людський розум, не відмовляючись від цього “двигуна”, зумів удосконалити інші механізми.
Було вдосконалено колесо, що приводило в рух водяний млин. Його діаметр сягав десятків метрів. Завдяки цьому на млинах у другій половині XVII ст. стали виробляти 37 кг борошна на годину (у ХІІ ст. виробляли 17 кг).Відчутні зміни стались у гірничодобувній справі. Видобуток вугілля і руди, з якої отримували залізо, мідь, срібло, належали до найдавніших занять. У XVI—XVII ст. у гірничодобувному виробництві вже використовували помпи для відкачування з шахт води, транспортери для підняття руди на поверхню, створювали в шахтах системи вентиляції. На міднорудних промислах Словаччини у XVI ст. вперше для доставки руди до місця переробки використовували вагонетки; їх тягли по дерев'яних рейках коні. Через деякий час цей винахід застосовували і в англійських кам'яновугільних копальнях. Згодом, в епоху парових двигунів, цю ідею використали для створення залізниці, замінивши дерев'яні рейки металевими. Заміна ручної праці кінською або механічною тягою дозволила значно збільшити продуктивність праці гірників.
У XVI—XVII ст. європейці вдосконалили існуючі технології плавлення металів. Зростання попиту на вироби з металу завдяки розпочатому освоєнню Нового Світу стимулювало пошук в збільшення їх виробництва, який розвивався у двох напрямках. По-перше, вдосконалили процес плавки і конструкцію плавильних печей. Наприкінці XІV ст. у країнах Європи почали використовувати доменну піч. Завдяки вдосконаленню процесу плавки навчилися отримувати чавун і високоякісну сталь. По-друге, розширили виробництво кам'яного вугілля, яке мало більшу температуру горіння порівняно з торфом і деревним вугіллям. Намагання здійснити заміну деревного вугілля кам'яним було пов'язано також із стрімким зменшенням у XVI ст. лісових масивів. Вперше за свою історію людина побачила, як унаслідок її діяльності стали зникати природні ресурси. Це спонукало міські власті розпочати регулювання використання лісів. Для потреб металургії відводилися окремі ділянки лісів, робилися нові посадки дерев, проте це не вирішувало проблеми.
ответ:
объяснение:
«долг — категория морали, обозначающая нравственные обязанности личности (группы лиц, народа) выполняемые в соответствии с требованиями совести. выполнение некоторой становится долгом, когда общепринятые нравственные требования в конкретных социальных условиях превращаются во внутренние требования нравственности, а сама — в личную конкретного лица, группы лиц, народа. категория долга тесно связана с другими понятиями, которые характеризуют моральную деятельность личности: ответственность, самосознание, честь, совесть» . но все равно, для каждого эти слова имеют свое собственное, особое занчение. а что же такое честь и долг в моем понимании? кто-то сразу на этот вопрос ответит так: «долг – это когда денег занял, и надо вернуть» . и в принципе, нельзя сказать что этот человек окажется не прав. но долг, он не только денежный бывает. долг, он в душе. это не что-то материальное, это скорее духовное состояние человека. чувство долга может быть к примеру перед отечеством. моя родина – это моя честь, моя гордость, мое достоинство. я иду по центру моего города, и внутри меня чувство долга, гордости, патриотизма и счастьязаметим, что в объяснении слова долг присутствуют и оба други слова, интересующих нас: честь и совесть. иными словами, долг – это совесть и честь. и это на самом деле так. простой пример: ученику, студенту, работнику фирмы, не важно кому, сказали выполнить дома какую-либо работу. и этот самый школьник, работник, студент эту-то самую работу дома не выполнил. без всяких тому причин. или действительно не смог выполнить ее по каким-то обстоятельством. человеку потом будет совестно, стыдно. и его честь, его чувство собственного достоинства может и немного, и на совсем маленькое количество времени, но упадут. и человек чувствует, что он должен был выполнить эту работу. чувство невыполненного долго на самом деле объединяет в себе и совесть и честь.такие понятия как совесть, долг, любовь, они более общие, объединяющие в одно целое всех людей. а если все таки еще подумать? ведь люди, они тоже: «отстаивают честь своего отечества» . и все же честь не своя, а отечества объединяет их, этих людей. а личная честь, она для каждого своя. и если люди не являются каким-нибудь обществом (классом, городом, районом, школой, семьей) , то они буду отстаивать каждый свою честь, и ровным счетом им нет никакого дела до чужой. а если же это общество, то народ отстаивает честь класса, города, района, семьи. из этого выходит что честь тоже может быть главной, но все же это нечто более личное для каждого
Доба від початку великих географічних відкриттів до середини XVII ст. стала часом, коли в Європі розгорнувся технічний прогрес — з'явилася велика кількість різноманітних винаходів і технічних удосконалень. Європейці вже не запозичували винаходів, зроблених арабами, китайцями та індійцями, як було раніше, а самі робили відкриття, значно випереджаючи інші народи.
Одним із головних напрямків наукового пошуку європейців було вдосконалення джерел енергії та двигунів. Ясна річ, що головний “двигун” давніх часів — мускульна сила людини — залишався, і ніщо не могло його заступити. Саме людина обертала гончарне коло, пускала в рух різноманітні верстати. Проте людський розум, не відмовляючись від цього “двигуна”, зумів удосконалити інші механізми.
Було вдосконалено колесо, що приводило в рух водяний млин. Його діаметр сягав десятків метрів. Завдяки цьому на млинах у другій половині XVII ст. стали виробляти 37 кг борошна на годину (у ХІІ ст. виробляли 17 кг).Відчутні зміни стались у гірничодобувній справі. Видобуток вугілля і руди, з якої отримували залізо, мідь, срібло, належали до найдавніших занять. У XVI—XVII ст. у гірничодобувному виробництві вже використовували помпи для відкачування з шахт води, транспортери для підняття руди на поверхню, створювали в шахтах системи вентиляції. На міднорудних промислах Словаччини у XVI ст. вперше для доставки руди до місця переробки використовували вагонетки; їх тягли по дерев'яних рейках коні. Через деякий час цей винахід застосовували і в англійських кам'яновугільних копальнях. Згодом, в епоху парових двигунів, цю ідею використали для створення залізниці, замінивши дерев'яні рейки металевими. Заміна ручної праці кінською або механічною тягою дозволила значно збільшити продуктивність праці гірників.
У XVI—XVII ст. європейці вдосконалили існуючі технології плавлення металів. Зростання попиту на вироби з металу завдяки розпочатому освоєнню Нового Світу стимулювало пошук в збільшення їх виробництва, який розвивався у двох напрямках. По-перше, вдосконалили процес плавки і конструкцію плавильних печей. Наприкінці XІV ст. у країнах Європи почали використовувати доменну піч. Завдяки вдосконаленню процесу плавки навчилися отримувати чавун і високоякісну сталь. По-друге, розширили виробництво кам'яного вугілля, яке мало більшу температуру горіння порівняно з торфом і деревним вугіллям. Намагання здійснити заміну деревного вугілля кам'яним було пов'язано також із стрімким зменшенням у XVI ст. лісових масивів. Вперше за свою історію людина побачила, як унаслідок її діяльності стали зникати природні ресурси. Це спонукало міські власті розпочати регулювання використання лісів. Для потреб металургії відводилися окремі ділянки лісів, робилися нові посадки дерев, проте це не вирішувало проблеми.