1. Ідея служіння батьківщині, самоутвердження народу, боротьби проти соціального, національного, релігійного гноблення.
2. Відображення реальних подій у легендаризованій формі, надання реальним фактам героїчного змісту, національного й релігійного пафосу.
3. Історична конкретність, зв'язок із певною добою. Автори творів – невідомі учасники та очевидці певних історичних подій, мандрівні співці (у Франції – жонглери, у Німеччині – шпільмани, в Іспанії – хуглари, в Росії – скоморохи та ін.)
4. Органічне поєднання реальних історичних фактів і постатей з вигаданими подіями та персонажами. Поєднання фантастичного й реального.
5. Герої – сини свого часу, народу; уособлення ідеї національної незалежності, етичних і соціальних норм свого народу.
6. Основна тема – боротьба із зовнішніми ворогами за віру, незалежність народу та об’єднання країни, протистояння у міжусобних чварах.
Примітка:Український героїчний епос виник за сивої давнини. На його перші вияви натрапляємо ще в українській обрядовій поезії, казках, легендах, переказах. Яскравим прикладом героїчного епосу Київської Русі є «Слово про похід Ігорів», доби Козаччини – думи й історичні пісні («Козак Голота», «Пісня про Байду», «Самійло Кішка», «Маруся Богуславка», «Перемога під Корсунем» та ін.) Героїчний епос нерідко ставав підґрунтям , на якому розвивалися різні літературні форми. Впродовж століть героїчний епос був потужною ідеологічною силою, що формувала політичний і моральний світогляд народу.
сравнение можно следующим образом:
- власть царя в Древней Греции была единоличной. Он не зависел от мнения своих приближенных или подданных. Между тем, Медичи правили семейным кланом. Верховная власть не была сосредоточена в чьих-либо руках;
- Медичи были зависимы от богатых аристократов и вынуждены были учитывать их интересы. Ничего подобного в Древней Греции не было. Царь был самым богатым, ведь именно он распределял военную добычу и доходы;
- Медичи сильно зависели от католической церкви. Они никогда не выступали против Пап. Цари в Древней Греции никоим образом не зависели от жрецов. Жречество вообще прямо не участвовало в политической жизни греческих полисов. Жрецы могли только советовать царям, указывая на волю богов. А Папа Римский имел право прямо указывать Медичи поступать так или иначе.
Відповідь:
Патріотичні ідеї
1. Ідея служіння батьківщині, самоутвердження народу, боротьби проти соціального, національного, релігійного гноблення.
2. Відображення реальних подій у легендаризованій формі, надання реальним фактам героїчного змісту, національного й релігійного пафосу.
3. Історична конкретність, зв'язок із певною добою. Автори творів – невідомі учасники та очевидці певних історичних подій, мандрівні співці (у Франції – жонглери, у Німеччині – шпільмани, в Іспанії – хуглари, в Росії – скоморохи та ін.)
4. Органічне поєднання реальних історичних фактів і постатей з вигаданими подіями та персонажами. Поєднання фантастичного й реального.
5. Герої – сини свого часу, народу; уособлення ідеї національної незалежності, етичних і соціальних норм свого народу.
6. Основна тема – боротьба із зовнішніми ворогами за віру, незалежність народу та об’єднання країни, протистояння у міжусобних чварах.
Примітка:Український героїчний епос виник за сивої давнини. На його перші вияви натрапляємо ще в українській обрядовій поезії, казках, легендах, переказах. Яскравим прикладом героїчного епосу Київської Русі є «Слово про похід Ігорів», доби Козаччини – думи й історичні пісні («Козак Голота», «Пісня про Байду», «Самійло Кішка», «Маруся Богуславка», «Перемога під Корсунем» та ін.) Героїчний епос нерідко ставав підґрунтям , на якому розвивалися різні літературні форми. Впродовж століть героїчний епос був потужною ідеологічною силою, що формувала політичний і моральний світогляд народу.
- власть царя в Древней Греции была единоличной. Он не зависел от мнения своих приближенных или подданных. Между тем, Медичи правили семейным кланом. Верховная власть не была сосредоточена в чьих-либо руках;
- Медичи были зависимы от богатых аристократов и вынуждены были учитывать их интересы. Ничего подобного в Древней Греции не было. Царь был самым богатым, ведь именно он распределял военную добычу и доходы;
- Медичи сильно зависели от католической церкви. Они никогда не выступали против Пап. Цари в Древней Греции никоим образом не зависели от жрецов. Жречество вообще прямо не участвовало в политической жизни греческих полисов. Жрецы могли только советовать царям, указывая на волю богов. А Папа Римский имел право прямо указывать Медичи поступать так или иначе.