У світі багатьма людьми музика розуміється і сприймається як джерело розваги і проведення часу. Однак музику можна назвати самим священним з усіх мистецтв і вище всіх, тому що фактично те, про що мистецтво живопису не може говорити ясно, поезія пояснює словами; але те, що поети знаходять важким для вираження в словах, виражається в музиці. Лікувальна дія музики на організм людини відома з давніх часів. Наші предки помістили музику в число загальноосвітніх предметів тому, що сама природа прагне доставити нам можливість не тільки правильно направляти свою діяльність, але і прекрасно користуватися нашим дозвіллям. Саме тому в ті часи найбільші мислителі і пророки були так само і великими музикантами. У стародавні часи і в середні століття віра в цілющу дію музики була виключно велика. Про це говорять літературні та медичні свідоцтва «лікування» за до музики. У Парф'янському царстві 3 ст. до н. е. був збудований спеціальний музично-медичний центр, де лікували музикою від туги і душевних переживань. Для наших предків музика була, перш за все, активним стимулятором виконуваної під неї діяльності і тільки потім засобом приємного відпочинку та дозвільної розваги. Вплив музики (як сприятливий, так і не дуже) нам підтверджують і останні дослідження, проведені з водою. Кристали формувалися в певний малюнок при впливі певної музики. При всій своїй красі, силі, зачарування вона дає людині набагато більшу радість і захват. Музика проникає далі, ніж може проникнути будь-яке інше враження зовнішнього світу. Це говорить про те, що вся гармонія має свою сутність в музиці. І краса музики полягає в тому, що вона є одночасно як джерелом творіння, так і засобом поглинання його.
Му́зика (від грец. — мистецтво муз) — мистецтво організації музичних звуків, насамперед у часовій (ритмічній), звуковисотній та тембровій шкалі. Музичним може бути практично будь-який звук з певними акустичними характеристиками, які відповідають естетиці тієї чи іншої епохи, та може бути відтвореним. Джерелами такого звуку можуть бути: людський голос, музичні інструменти, електричні генератори тощо.
Музика як вид мистецтва
З точки зору класифікації мистецтв музика є[1]:
часовим мистецтвом (музичний твір розгортається та сприймається в часі, так само як і в театрі, літературі, танці, вірші, пісні…)
виконавським мистецтвом (посередником між творчістю та сприймачем є виконавець, так само як і в танці, театрі)
незображальним мистецтвом (музичні образи в більшості випадків вільні від конкретного відображення дійсності, так само як, наприклад, й архітектурні).
У той же час музика може поєднуватись з іншими видами мистецтва, а саме:
зі словом (вокальні та вокально-інструментальні твори, опера та оперета, музична декламація),
Лікувальна дія музики на організм людини відома з давніх часів. Наші предки помістили музику в число загальноосвітніх предметів тому, що сама природа прагне доставити нам можливість не тільки правильно направляти свою діяльність, але і прекрасно користуватися нашим дозвіллям. Саме тому в ті часи найбільші мислителі і пророки були так само і великими музикантами. У стародавні часи і в середні століття віра в цілющу дію музики була виключно велика. Про це говорять літературні та медичні свідоцтва «лікування» за до музики. У Парф'янському царстві 3 ст. до н. е. був збудований спеціальний музично-медичний центр, де лікували музикою від туги і душевних переживань. Для наших предків музика була, перш за все, активним стимулятором виконуваної під неї діяльності і тільки потім засобом
приємного відпочинку та дозвільної розваги.
Вплив музики (як сприятливий, так і не дуже) нам підтверджують і останні дослідження, проведені з водою. Кристали формувалися в певний малюнок при впливі певної музики. При всій своїй красі, силі, зачарування вона дає людині набагато більшу радість і захват. Музика проникає далі, ніж може проникнути будь-яке інше враження зовнішнього світу. Це говорить про те, що вся гармонія має свою сутність в музиці. І краса музики полягає в тому, що вона є одночасно як джерелом творіння, так і засобом поглинання його.
Му́зика (від грец. — мистецтво муз) — мистецтво організації музичних звуків, насамперед у часовій (ритмічній), звуковисотній та тембровій шкалі. Музичним може бути практично будь-який звук з певними акустичними характеристиками, які відповідають естетиці тієї чи іншої епохи, та може бути відтвореним. Джерелами такого звуку можуть бути: людський голос, музичні інструменти, електричні генератори тощо.
Музика як вид мистецтва
З точки зору класифікації мистецтв музика є[1]:
часовим мистецтвом (музичний твір розгортається та сприймається в часі, так само як і в театрі, літературі, танці, вірші, пісні…)
виконавським мистецтвом (посередником між творчістю та сприймачем є виконавець, так само як і в танці, театрі)
незображальним мистецтвом (музичні образи в більшості випадків вільні від конкретного відображення дійсності, так само як, наприклад, й архітектурні).
У той же час музика може поєднуватись з іншими видами мистецтва, а саме:
зі словом (вокальні та вокально-інструментальні твори, опера та оперета, музична декламація),
драматичною дією (театральні та кіно-твори),
танцем і жестом (балет, пантоміма)