Сміх — гостра зброя письменників у боротьбі з різними людськими пороками: лицемірством і плазуванням, гонористістю та пихатістю, зажерливістю, скупістю, підлабузництвом... Китайський філософ Конфуцій сказав: "Скаржитися на неприємну річ — це подвоювати зло, сміятися з неї — це нищити його". А французький письменник Франсуа Рабле у передмові до свого роману "Гаргантюа і Пантагрюель" писав: "...правду часом пишуть жартома. Пориватиме тебе на сміх — смійся собі на здоров'я!". Ці слова Ф. Рабле можна віднести і до комедії "Міщанин-шляхтич" Мольєра. Понад 300 років ця комедія не сходить зі світової сцени. Людство читає цю геніальну п'єсу, сміється, обговорює... Що викликає сміх у комедії Мольєра? Сміх викликає бажання головного героя комедії пана Журдсна вибитися у шляхтичі.
Пан Журден розбагатів на торгівлі тканинами. Цією ж справою займався і його батько. Його дружина, пані Журден, також дочка купця. Однак новобагатько соромиться свого походження і робить усе можливе, щоб навчитися хороших манер, здобути освіту і близько зійтися з представниками вищого світу.
Бажання стати шляхетним дворянином засліплює розум пана Журдена. Він наймає цілу купу учителів, намагається бути схожим на дворян в одязі, звичках, манерах.
Очманілий пан Журден не помічає, що оточуючі глузують, а іноді навіть і знущаються з нього. Кожний із чотирьох учителів переконує пана Журдена в необхідності вивчення саме його предмета. Недоброчесний учитель музики визнає, що Журден є тією людиною, гаманець якої може стати легкою здобиччю. "Ми знайшли саме такого чоловіка, якого нам треба! Його фантазія — удавати із себе галантного шляхтича скарб для нас!" — стверджує він.
Технический прогресс шагнул далеко вперед с открытием химической природы вещей. На основе химических соединений синтезировали новые вещества. Прогресс коснулся и текстильной промышленности. Ранее, ткани получали из природных волокон. В 1890 году, впервые французами получено волокно, синтезированное на основе химических реакций.
Сейчас, все химические волокна классифицируются на:
Органическое волокно,
Неорганическое волокно.
Органические волокна получают на основе природного сырья – льна, хлопка, шерсти и шелка. Неорганические волокна, или химические, в свою очередь делятся на:
Искусственные.
Синтетические.
Любой процесс производства химического волокна, подразумевает длительную по времени обработку исходного материала. Весь процесс разделен на несколько этапов. После подготовительной обработки, получают концентрат, который является основой для прядения отдельных волокон, а дальше из них идет создание полотна. Поэтапно, все производство можно представить следующим образом: этап 1 – проведение предварительной обработки.
Этап 2 – Получение прядильного концентрата.
Этап 3 – Получение волокон.
Этап 4 – Обработка готовых волокон.
Этап 5 – Текстильная обработка.
При формировании концентратов добавляют целлюлозу. Чтобы изготовить целлюлозу в растворе, исходный концентрат под давлением продавливается через отверстия и, уже с готовых волокон, отмывают растворитель, для чего применяется уксусная кислота, гидроксид меди и натрия, сероуглерод. Поэтому закрепились названия – волокна ацетатные, медноаммиачные, вискозные. Вырабатывают вискозное полотно из еловой древесины. Ацетатное волокно вырабатывают из отходов хлопкового производства, такое полотно обладает хорошими гидрофильными свойствами (хорошо впитывают влагу).
Синтетические волокна получают из продуктов нефтепереработки, газообразной фракции и каменного угля. Поэтому волокна классифицируются по составляющим
полиамидное полотно (лавсан),
полиэфирное полотно (нейлон и капрон),
полиакрилонитрильное полотно (акрил, нитрон),
Эластановое полотно (лайкра и дорластан).
Обладают сильными горючими свойствами и легкоплавкостью, плохо, практически совсем не впитывают влагу.
Объяснение:
Сміх — гостра зброя письменників у боротьбі з різними людськими пороками: лицемірством і плазуванням, гонористістю та пихатістю, зажерливістю, скупістю, підлабузництвом... Китайський філософ Конфуцій сказав: "Скаржитися на неприємну річ — це подвоювати зло, сміятися з неї — це нищити його". А французький письменник Франсуа Рабле у передмові до свого роману "Гаргантюа і Пантагрюель" писав: "...правду часом пишуть жартома. Пориватиме тебе на сміх — смійся собі на здоров'я!". Ці слова Ф. Рабле можна віднести і до комедії "Міщанин-шляхтич" Мольєра. Понад 300 років ця комедія не сходить зі світової сцени. Людство читає цю геніальну п'єсу, сміється, обговорює... Що викликає сміх у комедії Мольєра? Сміх викликає бажання головного героя комедії пана Журдсна вибитися у шляхтичі.
Пан Журден розбагатів на торгівлі тканинами. Цією ж справою займався і його батько. Його дружина, пані Журден, також дочка купця. Однак новобагатько соромиться свого походження і робить усе можливе, щоб навчитися хороших манер, здобути освіту і близько зійтися з представниками вищого світу.
Бажання стати шляхетним дворянином засліплює розум пана Журдена. Він наймає цілу купу учителів, намагається бути схожим на дворян в одязі, звичках, манерах.
Очманілий пан Журден не помічає, що оточуючі глузують, а іноді навіть і знущаються з нього. Кожний із чотирьох учителів переконує пана Журдена в необхідності вивчення саме його предмета. Недоброчесний учитель музики визнає, що Журден є тією людиною, гаманець якої може стати легкою здобиччю. "Ми знайшли саме такого чоловіка, якого нам треба! Його фантазія — удавати із себе галантного шляхтича скарб для нас!" — стверджує він.
Технический прогресс шагнул далеко вперед с открытием химической природы вещей. На основе химических соединений синтезировали новые вещества. Прогресс коснулся и текстильной промышленности. Ранее, ткани получали из природных волокон. В 1890 году, впервые французами получено волокно, синтезированное на основе химических реакций.
Сейчас, все химические волокна классифицируются на:
Органическое волокно,
Неорганическое волокно.
Органические волокна получают на основе природного сырья – льна, хлопка, шерсти и шелка. Неорганические волокна, или химические, в свою очередь делятся на:
Искусственные.
Синтетические.
Любой процесс производства химического волокна, подразумевает длительную по времени обработку исходного материала. Весь процесс разделен на несколько этапов. После подготовительной обработки, получают концентрат, который является основой для прядения отдельных волокон, а дальше из них идет создание полотна. Поэтапно, все производство можно представить следующим образом: этап 1 – проведение предварительной обработки.
Этап 2 – Получение прядильного концентрата.
Этап 3 – Получение волокон.
Этап 4 – Обработка готовых волокон.
Этап 5 – Текстильная обработка.
При формировании концентратов добавляют целлюлозу. Чтобы изготовить целлюлозу в растворе, исходный концентрат под давлением продавливается через отверстия и, уже с готовых волокон, отмывают растворитель, для чего применяется уксусная кислота, гидроксид меди и натрия, сероуглерод. Поэтому закрепились названия – волокна ацетатные, медноаммиачные, вискозные. Вырабатывают вискозное полотно из еловой древесины. Ацетатное волокно вырабатывают из отходов хлопкового производства, такое полотно обладает хорошими гидрофильными свойствами (хорошо впитывают влагу).
Синтетические волокна получают из продуктов нефтепереработки, газообразной фракции и каменного угля. Поэтому волокна классифицируются по составляющим
полиамидное полотно (лавсан),
полиэфирное полотно (нейлон и капрон),
полиакрилонитрильное полотно (акрил, нитрон),
Эластановое полотно (лайкра и дорластан).
Обладают сильными горючими свойствами и легкоплавкостью, плохо, практически совсем не впитывают влагу.
Объяснение:
советую почитать может как то