Вот и наступила осень. С середины сентября до, примерно, середины октября листья на деревьях из зеленых станут золотыми и рыжими. Этот период называют золотая осень. Трава в степи жухнет и желтеет, а деревья раскрашиваются в самые разные оттенки от желтого и красного цветов. Посмотришь на лес, который весь отливает золотом и думаешь: да, по-настоящему золотая осень! Это очень красивая пора и многие поэты посвящают ей свои стихи, а художники особенно любят писать картины на тему осени.Мне особенно нравятся две недели в сентябре, которые называют «бабье лето». В эту пору днем еще по летнему тепло, а листопад уже потихоньку покрывает землю золотом. Опавшие листья кружатся на ветру, шуршат под ногами и от этого становится немного грустно. Грустно от того, что лето закончилось и каникулы.Чем больше листьев на земле, тем меньше их остается на деревьях, пока однажды не останется ни одного. Деревья постепенно засыпают, готовясь встретить зиму, но до нее еще будет целый ноябрь. Это тоже осень, но совсем не золотая - сыро, холодно и темно. И так до тех пор, пока не наступит декабрь и земля не укроется снеговым одеялом.
Бухту спокою облизує прибій. (Епіграф) Життя та наука не стоять на місті. Кожний день можна відкрити нову землю, новий острів чи протоку, нарешті - нову зірку. Але що робити, якщо ти не мандрівник, не науковознавець, не астроном?! Все дуже просто, ми можемо кожен день відкривати світ та людей які знаходяться коло нас. Можна вивчати свій край, відкривати те, що не помітили інші, красу природи рідного міста, вивчати комах, про яких нібито написано вже стільки, що багато з нас не помічають у їх поведінкі нічого нового. Нарешті, просто відкрити для себе безмежну красу синього неба або квітку у ранішній росі. Наші мрії стимулюють наші бажання до пізнання нового та невивченого. Але поряд знаходяться наші друзі і ми все життя можемо відкривати їхні нові риси, ми можемо захопитися книгою і розповісти про неї своїм знайомим. Так починаються наші мандри спочатку до нашого "духовного острову", це буде наше перше значиме відкриття.
Напнемо вітрила наших мрій!
Кличуть нас у мандри океани.
Бухту спокою облизує прибій. (Епіграф)
Життя та наука не стоять на місті. Кожний день можна відкрити нову землю, новий острів чи протоку, нарешті - нову зірку. Але що робити, якщо ти не мандрівник, не науковознавець, не астроном?! Все дуже просто, ми можемо кожен день відкривати світ та людей які знаходяться коло нас. Можна вивчати свій край, відкривати те, що не помітили інші, красу природи рідного міста, вивчати комах, про яких нібито написано вже стільки, що багато з нас не помічають у їх поведінкі нічого нового. Нарешті, просто відкрити для себе безмежну красу синього неба або квітку у ранішній росі. Наші мрії стимулюють наші бажання до пізнання нового та невивченого. Але поряд знаходяться наші друзі і ми все життя можемо відкривати їхні нові риси, ми можемо захопитися книгою і розповісти про неї своїм знайомим. Так починаються наші мандри спочатку до нашого "духовного острову", це буде наше перше значиме відкриття.