Притча про господаря
(З Євангелію від Матвія)
3. Прочитайте християнську притчу та поміркуйте, про що
йдеться у цьому творі. Хто правий: господар чи робітники? Чи
вважаєте ви рішення господаря справедливим. Чому? Чи однако-
вим було їхнє розуміння справедливості?
Тоді князь говорить:
— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!
От Ілля Муромець і каже:
— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.
ответ:Растения обнаружить природные богатства, называют растениями-геологами. Питаясь различными веществами, а точнее говоря, растворами различных солей, находящихся в почве, растения, помимо самых необходимых для жизни веществ — таких как азот, калий, фосфор, кислород — извлекают и многие другие элементы. Причём извлекают выборочно — каждое растение по своему вкусу.
Венерин башмачок растёт там, где есть известняк.
Встретится фиалка -- будьте внимательны: она "спутник" цинка, а подснежник -- никеля.
Полынь предпочитает марганец, красный мухомор — ванадий, растение «мохнатая грудница» старается накопить побольше никеля, но становится при этом уродливым. Хлопчатнику и некоторым лекарственным травам полезен кобальт (урожай увеличивается в 4-5 раз!) .
А редкое вещество селен целесообразнее не искать в земле, а добывать из растения астрагал: один гектар, засеянный астрагалом, даёт до 25 кг селена.
В золе свёклы и табака химики находят иногда другой очень редкий металл — литий.
Обыкновенная сосна, если её как следует «расспросить» , может подсказать, где искать бериллиевые руды.
В Средней Азии было замечено, что у тюльпанов, выросших на ожелезненных почвах, цветы ярко-оранжевые. Полосы ярко-оранжевого цвета, выделяющиеся среди огромного массива тюльпанов, показывают направление залегания ожелезненных пород.
Ученые долго не могли разгадать причину бочкообразных наростов на ветвях берез и караганов в Туве. Оказалось, что это верный признак кобальтово-никелевых месторождений.
А почему вдруг в некоторых районах Южного Урала растет белая сон-трава, испокон веку имеющая только фиолетовую окраску? Секрет прост — под ней пласты никеля.
А дикий мак в Армении, украсивший свои лепестки черными полосами, подсказал: ищите медно-молибденовые залежи.
Широко распространенная лебеда растет на почве, богатой солью. А под отложениями соли, случается, прячутся нефть и газ. Так обыкновенная лебеда подсказывает геологам место и границы месторождений полезных ископаемых.
Растения обнаружить крупное месторождение меди в Центральном Казахстане. “Зеленым индикатором” здесь оказался “качин патрена” – многолетнее растение с мелкими розовыми цветами. Особенно буйные заросли оно образует там, где почва содержит много медных солей. С флоры открыты также залежи молибдена в Армении, никеля и кобальта – на Южном Урале и в Туве.
Сейчас в списке растений-индикаторов 214 названий, 60 из которых уже проверены. С их можно искать почти все виды ископаемых металлов.
В каталог вошли, например, ромашка и крестовик. Они подсказывают, что в недрах земли содержится цинк. Туранская полынь, прутняк и зеленые мхи – спутники свинцовых залежей. А английский клевер замечателен тем, что в нем на килограмм растительной массы приходится сто миллиграммов молибдена.
Объяснение: