"Композиция", "сюжет" - әдеби терминдердің ең көп қолданылатыны және сонымен бірге олардың мазмұны бойынша ең аз анықталғандардың бірі. Әр түрлі сыни, әдеби және әдістемелік еңбектердің авторлары кейде әртүрлі мазмұнға ие болады және, әрине, бұл теориялық шатасушылық мектепте әдебиетті оқытуды қиындатады. Ереже бойынша, композиция сұрақтары бойынша жазушылардың барлығы "композиция" деп шығарманың "құрылысы" деп түсіну керек, бірақ осы және басқа тұжырымдамаға қандай мазмұн салу керек-бұл сұраққа біздің әдебиеттануымыз әлі толық жауап берген жоқ.Сонымен, "композиция" және "сюжет"сияқты ұғымдардың арақатынасы туралы ғылым үшін әлі де қажетті түсінік жоқ.
Філософ П'єр Гассенді (1592-1655) у книжці в 1647 писав, що «всі речовини у світі складаються з неподільних частинок – атомів, …відрізняються один від одного формою, величиною і вагою,..можуть бути кутасті, кулеподібні, с атоми із загостреннями, є й гладенькі...», у тілах різні атоми об'єднуються у групи, які назвав молекулами (дослівно перекладається з латинської мови як «маленька маса», молекули відрізняються одна від одної кількістю атомів, з яких вони складаються, і «сортом» цих атомів».
Далі атомістичне вчення розвивали англійські фізики Роберт Бойль (1627-1691) та Ісаак Ньютон (вважав, що всі тіла складаються з «міцних, непроникних, рухомих частинок, які мають масу»); російський учений Михайло Ломоносов (1711 – 1765 ) (за допомогою вчення про атоми давав пояснення різних властивостей і перетворень речовини); у 1803 р. англійський фізик і хімік Джон Дальтон (1766-1844) дійшов висновку, що хімічні реакції пояснювалися анатомічною будовою. Італійський фізик Амадео Авогадро (1776-1856) у 1811 р. ввів у науку поняття про молекулу як найменшу частинку речовини (здатна до самостійного існування і яку не можна поділити за допомогою хімічних засобів). А в 1860 р. у німецькому місті Карлсруе на Першому міжнародному з'їзді хіміків було прийнято визначення атома як найменшої частинки хімічного елемента.
Однак у 1896 р. було встановлено, що атоми... не такі вже й неподільні. Французький фізик Анрі Беккерель (1852-1908) відкрив явище, у процесі якого з'ясувалося, що атоми можуть самовільно розпадатися на частинки, що мають значно менші розміри.
"Композиция", "сюжет" - әдеби терминдердің ең көп қолданылатыны және сонымен бірге олардың мазмұны бойынша ең аз анықталғандардың бірі. Әр түрлі сыни, әдеби және әдістемелік еңбектердің авторлары кейде әртүрлі мазмұнға ие болады және, әрине, бұл теориялық шатасушылық мектепте әдебиетті оқытуды қиындатады. Ереже бойынша, композиция сұрақтары бойынша жазушылардың барлығы "композиция" деп шығарманың "құрылысы" деп түсіну керек, бірақ осы және басқа тұжырымдамаға қандай мазмұн салу керек-бұл сұраққа біздің әдебиеттануымыз әлі толық жауап берген жоқ.Сонымен, "композиция" және "сюжет"сияқты ұғымдардың арақатынасы туралы ғылым үшін әлі де қажетті түсінік жоқ.
Объяснение:
Далі атомістичне вчення розвивали англійські фізики Роберт Бойль (1627-1691) та Ісаак Ньютон (вважав, що всі тіла складаються з «міцних, непроникних, рухомих частинок, які мають масу»); російський учений Михайло Ломоносов (1711 – 1765 ) (за допомогою вчення про атоми давав пояснення різних властивостей і перетворень речовини); у 1803 р. англійський фізик і хімік Джон Дальтон (1766-1844) дійшов висновку, що хімічні реакції пояснювалися анатомічною будовою. Італійський фізик Амадео Авогадро (1776-1856) у 1811 р. ввів у науку поняття про молекулу як найменшу частинку речовини (здатна до самостійного існування і яку не можна поділити за допомогою хімічних засобів). А в 1860 р. у німецькому місті Карлсруе на Першому міжнародному з'їзді хіміків було прийнято визначення атома як найменшої частинки хімічного елемента.
Однак у 1896 р. було встановлено, що атоми... не такі вже й неподільні. Французький фізик Анрі Беккерель (1852-1908) відкрив явище, у процесі якого з'ясувалося, що атоми можуть самовільно розпадатися на частинки, що мають значно менші розміри.