Прочитайте предложения из произведения русской литературы и выпишите слова,которые на современном этапе развития русского языка считаются возвращёнными в активный запас(т.е которые в советский период развития русского языка стали историзмами или малоупотребительными "буржуазными" словами
1. Бег трусцой. Бег со скоростью 5-7 км/ч на произвольные расстояния.
2. Прыжки на скакалке. Прыжки 2-4 подхода по 50-100 раз.
3. Прыжки коленями к груди. Подряд совершать прыжки поднимая колени как можно выше, прижимая их к телу.
4. Бег ускорением на короткие дистанции 30-100 м. Бежать необхожимо с максимальной скоростью.
5. Отжимания. Выполнять 1-5 подходов по 10-30 раз. Необходимо держать руки параллельно телу и опускаться как можно ниже, при этом не касаясь телом земли.
6. Приседания. Произвольное количество подходов. Приседать нужно так, чтобы угол между бедром и голенью был 90°
Объяснение:
Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.
Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.
Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед тницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.
Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).
Зміст