Продолжите предложение.
Совокупность каналов и резервуаров, по которым расплав
поступает в полость формы, называется…..
2)Какое из свойств формовочной смеси препятствует её
осыпанию при заливке расплавленного металла?
3)Какая песчано-глинистая смесь имеет высокое
качество и высокую прочность?
а) наполнительная смесь;
б) облицовочная смесь;
в) единая смесь.
4)Какая операция следует за выбивкой отливки из
разовой формы?
а) очистка; б) обрубка; в) заливка.
5)Продолжите предложение.
Каналы для выхода из формы газов и неметаллических
включений называются ……………………
6)Какой дефект появляется в отливке при неполном
заполнении формы расплавом?
Модерна доба привчила нас бачити в історії насамперед «історію народів», «історію націй». Натомість в ранньому середньовіччі ніяких «національних держав» не існувало. І політична воля, спритність, а іноді і навіть хитрість володарів часто були куди вагомішим фактором державотворення, а не доволі ефемерне як на ті часи народне волевиявлення.
Объяснение:
Звісно, самі ці володарі не були "людьми без роду і племені". Проте часто-густо одноплемінники володаря складали хоч активну, але меншість серед його мешканців країни.
І, щоб зміцнити свою державу та утвердити її в колі сусідів, монархи – охоче чи не дуже – сприймали мову, релігію, культуру підкорених народів, насамперед тих, які знаходилися на вищому щаблі цивілізаційного розвитку.
В деяких випадках це, звісно, призводило до того, що одноплемінники володарів зрештою "розчинялися" серед упосліджених, але чисельніших їхніх підданих.
Але тоді, коли "перевдягання" дозволяло меншості набути досвід і навчитися керувати державою, вона досить швидко перетворювалася на більшість і перевершувала здобутки "вчителів".
Яскравим прикладом такого "конструювання державності", є історія Мьянми, або ж, як звикли називати цю державу у світі з колоніальної доби, Бірми. Варто зауважити, що бірманці не лише не складали більшості в населеній ними країні, а й не були у ній першопоселенцями.
Племена мьянма (такою насправді є самоназва цього народу – О.М.) з'явилися в країні не раніше IX сторіччя. І потрапили до неї разом з вояками володаря сусідньої держави Наньчжао, яка в ранньому середньовіччі обіймала територію теперішньої китайської провінції Сичуань.
У кількох війнах армія Наньчжао розгромила місцеву державу Шрікшетра, населену спорідненим із бірманцями, але все ж таки окремим народом п'ю. Столиця Шрікшетри Тарекітара була спалена, а її мешканців обернули на рабів і переселили до Наньчжао як звичайну військову здобич. Розорені і знелюднені були й сусідні області. До них і посунули переселенці з півночі.
Серед мігрантів були, зокрема, й племена мьянма. Вони заселили багату на родючі ґрунти долину Чауси та деякі сусідні землі. З часом бірманці поширили свій вплив і далі на захід, зокрема й на Паган (або ж за прийнятою нині транскрипцією Баган – О.М.) – фортецю, збудовану володарями Наньчжао для контролю над середньою течією найбільшої бірманської річки Іраваді.
Втім, на той час загарбники-наньчжао вже залишили непривітні для них південні краї і повернулися до своїх гір.