У шостому класі ми вивчили багато творів, які заставили кожного з нас задуматися над певними моральними аспектами. Деякі з них актуальні й сьогодні.
Священні книги людства – Біблія, індійські Веди, Коран – у пошані людей певних віросповідань, їхні життєві дороговкази.
Християнські притчі про «», «» та інші піднімають різні морально-духовні питання, вчать жити за Божими заповідями.
Трагедія Евкліда «Прометей закутий» розповідає про титана, котрий за свою віддану до та служіння людям був жорстоко приречений на муки. Проблематика твору актуальна сьогодні, адже в наш нелегкий час українські воїни служать своєму народові, теж готові до самопожертви, багато з них повертаються каліками. Волонтери самовіддано допомагають захисникам, слабим та немічним.
Троянський кінь поем «Ілліада» та «Одісей» Гомера назавжди залишився знаком підступності та хитрості.
У творах давньогрецького елегійного поета Тіртея звучить тема захисту батьківщини. Вона завжди актуальна в сумний час, коли насувається загроза небезпеки.
Тепер мені стала відома палка лірика давньогрецької поетеси Сапфо про кохання та давнє сприйняття ідеалу жіночої краси. Її гімни, оди та святкові пісні, напевно, надихнули не одного майстра поетичного слова.
Персько-таджицький поет, мислитель, учений Омар Хайяма своїми філософськими чотиривіршами заставляє замислюватися, розмірковувати гати, дискутувати про людину – найдосконалішу істоту на Землі. Його творчість спонукає подумати про швидкоплинність часу та життя, місце та слід людини у ньому.
Французи вважають національним героєм Роланда. Героїчний епос «Пісня про Роланда» перекладена на багато мов, мелодійно звучить у опері «Роланд з Ронсево». Для них він назавжди залишиться правдолюбцем, патріотом, ідеальним воїном.
Епоха Відродження багата творчістю Шекспіра. Його сонети про величне й вічне почуття та щастя чи страждання, яке воно приносить. Ромео і Джульєтта з однойменної трагедії стали вічним образом палкого й чистого кохання, що перемагає ворожнечу та ненависть.
Ще один вічний образ Дон Кіхота – символ відірваності від реального світу. Безкорисливий мрійник слідує за мрією, здійснює небачені подвиги, які є примарними, бо вони не приносять користі іншим. Сучасними дон кіотами сьогодні можна назвати людей, що занадто захоплюються комп'ютерними іграми, уникають живого спілкування.
Вірш «Галерник» Луїса де Гонгора-і-Арагонте побудований, як і вся його творчість, на разючих контрастах. На мій погляд, цей невеликий вірш закликає не падати духом, зберігати надію на краще. Як і море, що омиває береги рідної батьківщини, тепер несе страждання галернику, хоч колись було втіхою гарного щасливого життя. І в думках єдине побажання невільникові – не зневіритись, щоб знову стати вільним.
Окремі твори Джона Донна перекладені відомими поетами на мою рідну мову. Сонет «Щоб мучить мене…» закликає людину не пристосовуватися до обставин, а завжди залишатися самою собою з високими моральними якостями.
Цікавою та повчальною є комедія Мольєра «Міщанин-шляхтич». Бо і сьогодні можна зустріти журденів, котрі за гроші прагнуть здобути владу. Люб'язні та доброзичливі на перший погляд доранти насправді виявляються авантюристами і шахраями. Тільки клеонти, котрі наділені моральними чеснотами, є по-справжньому шляхетними людьми.
Повість-притча «Чайка Джонатан Лівінгстон» Баха протиставляє одвічні категорії: батьки та діти, невігластво й жага до знань, злість та любов, зграя та індивідуальність, вигнання й обрання, смерть та воскресіння. Перемога духовних цінностей серед матеріального буття – це те, що робить людину особистістю, стає стимулом до творчості.
Про навчання в сучасній початковій школі, не стосунки дітей та батьків, учителя й учня, однокласників йдеться в романі Марини Аромштам «Коли відпочивають янголи». Бути добрим, розуміти іншого, співпереживати, бути доброзичливим закликає читача авторка, щоб мав вільними крила ангел-охоронець кожного з нас.
Твори, які ми вивчили під час навчального року, дуже різні. Вони допомагають пізнавати літературне мистецтво різних епох, вчать слідувати моральним цінностям, спонукають до глибоких роздумів.
ÐÑвеÑ:  ÐÐ°Ñ ÑиÑаÑайÑкий миÑнÑй Ð´Ð¾Ð³Ð¾Ð²Ð¾Ñ 1681 года
ÐбÑÑÑнение:
РдекабÑе 1678 года в ÐонÑÑанÑÐ¸Ð½Ð¾Ð¿Ð¾Ð»Ñ Ð±Ñл поÑлан двоÑÑнин ÐаÑдов Ñ Ð¿Ñедложением воÑÑÑановиÑÑ Ð´ÑÑжеÑÑвеннÑе оÑноÑениÑ. ÐеÑман СамойловиÑ, Ñ ÐºÐ¾ÑоÑÑм ÑнеÑлиÑÑ Ð¿Ð¾ ÑÑÐ¾Ð¼Ñ Ð¿Ð¾Ð²Ð¾Ð´Ñ, Ñакже ÑоÑÑвÑÑвенно оÑноÑилÑÑ Ðº мÑÑли о заклÑÑении миÑа Ñ ÐÑманÑкой импеÑией и ÐÑÑмом. СоÑÑвÑÑвовали миÑÑ Ð¸ в Ñамом ÐÑманÑком гоÑÑдаÑÑÑве.
ÐÑенÑÑ 1679 года ÐаÑдов веÑнÑлÑÑ Ð½Ð°Ð·Ð°Ð´ Ñ Ð³ÑамоÑой Ð¾Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ¾Ð³Ð¾ визиÑÑ, коÑоÑÑй ÑÑебовал Ð´Ð»Ñ Ð¿ÐµÑеговоÑов о заклÑÑении миÑа пÑиÑÑлки оÑобого поÑла и пÑедлагал, Ñо Ñвоей ÑÑоÑонÑ, оÑпÑавиÑÑ Ð¿Ð¾Ñланника в ÐÑÑм Ð´Ð»Ñ Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð¼Ð¸ÑнÑÑ Ð¿ÐµÑеговоÑов.
РконÑе 1679 года в ÐÑÑм к Ñ Ð°Ð½Ñ ÐÑÑÐ°Ð´Ñ ÐиÑÐµÑ Ð±Ñли оÑпÑÐ°Ð²Ð»ÐµÐ½Ñ Ð¸Ð· ÐоÑÐºÐ²Ñ Ð¡ÑÑ Ð¾Ñин и дÑÑк ÐÐ¸Ñ Ð°Ð¹Ð»Ð¾Ð², но ÑÑо поÑолÑÑÑво конÑилоÑÑ Ð½Ð¸Ñем, Ñак как дÑÑк ÐÐ¸Ñ Ð°Ð¹Ð»Ð¾Ð² ÑвоеволÑно оÑÑавил СÑÑ Ð¾Ñина и ÑÐµÑ Ð°Ð» в ÐоÑквÑ. ÐеÑеговоÑÑ Ð² ÐÑÑÐ¼Ñ Ð·Ð°ÑÑнÑлиÑÑ, Ñак как ÑÑÑÑкие и казаки СамойловиÑа пÑÑалиÑÑ Ð¾ÑÑÑоÑÑÑ Ð·ÐµÐ¼Ð»Ð¸ по Ð½Ð¸Ð¶Ð½ÐµÐ¼Ñ Ð¸ ÑÑÐµÐ´Ð½ÐµÐ¼Ñ ÐнепÑÑ.
РавгÑÑÑе 1680 года Ð´Ð»Ñ Ð·Ð°ÐºÐ»ÑÑÐµÐ½Ð¸Ñ Ð¿ÐµÑемиÑÐ¸Ñ Ð² ÐÑÑм бÑли напÑÐ°Ð²Ð»ÐµÐ½Ñ ÑоÑÑийÑкие поÑÐ»Ñ â ÑÐµÐ·Ð¸Ð´ÐµÐ½Ñ Ð² ÐолÑÑе ÑÑолÑник и полковник Ð. Ð. ТÑпкин, дÑÑк ÐикиÑа ÐоÑов и генеÑалÑнÑй пиÑаÑÑ ÐойÑка ÐапоÑожÑкого СемÑн РаковиÑ.[2]РдекабÑе пÑÐ¾ÐµÐºÑ Ð´Ð¾Ð³Ð¾Ð²Ð¾Ñа бÑл оÑоÑлан в СÑамбÑл, и вÑкоÑе Ñ Ð°Ð½ полÑÑил полномоÑÐ¸Ñ Ð´Ð»Ñ Ð¿Ð¾Ð´Ð¿Ð¸ÑÐ°Ð½Ð¸Ñ Ð¾ÐºÐ¾Ð½ÑаÑелÑного миÑа. Ðо его ÑÑловиÑм РоÑÑÐ¸Ñ ÑÐ¾Ñ ÑанÑла на пÑавом беÑÐµÐ³Ñ ÑолÑко Ðиев Ñ Ð¾ÐºÑÑгой. ТÑÐµÐ±Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð¸Ñ ÑÑÑÑÐºÐ¸Ñ Ð¾ÑÑавиÑÑ Ð¿Ð¾Ð´ веÑÑ Ð¾Ð²Ð½Ð¾Ð¹ влаÑÑÑÑ ÑаÑÑ ÐапоÑожÑкÑÑ ÑеÑÑ Ð±Ñли ÑÑÑками ÑеÑиÑелÑно оÑвеÑгнÑÑÑ. ÐÑедложение пÑевÑаÑиÑÑ Ð¿ÑавобеÑежÑе Ð¾Ñ ÐÑга до ÐнепÑа в нейÑÑалÑнÑÑ Ð·Ð¾Ð½Ñ, где запÑеÑалоÑÑ Ð±Ñ ÑÑÑоиÑÑ Ð¿Ð¾ÑÐµÐ»ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð¸ кÑепоÑÑи, Ñакже не пÑоÑло. ÐаобоÑоÑ, оÑÐ¼Ð°Ð½Ñ Ð½Ð°Ñали акÑивное оÑвоение кÑаÑ. Ð 1681  ЮÑий ХмелÑниÑкий, в коÑоÑом болÑÑе не бÑло Ð½ÐµÐ¾Ð±Ñ Ð¾Ð´Ð¸Ð¼Ð¾ÑÑи, бÑл аÑеÑÑован и оÑпÑавлен в ТÑÑÑиÑ. ÐÑавобеÑежнÑе земли бÑли пеÑÐµÐ´Ð°Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ð´ ÑпÑавление молдавÑкого гоÑподаÑÑ ÐеоÑÐ³Ð¸Ñ ÐÑки, коÑоÑÑй наÑал Ð¸Ñ Ð²Ð¾ÑÑÑановление, пеÑÐµÐ¼Ð°Ð½Ð¸Ð²Ð°Ñ Ð½Ð°Ñеление Ñ Ð»ÐµÐ²Ð¾Ð³Ð¾ беÑега ÐнепÑа.
ÐиÑнÑй договоÑ, заклÑÑеннÑй в ÐÑÑмÑ, нÑждалÑÑ Ð² ÑÑвеÑждении ÑÑÑеÑким ÑÑлÑаном. С ÑÑой ÑелÑÑ Ð² 1681 Ð³Ð¾Ð´Ñ Ð² ÐонÑÑанÑÐ¸Ð½Ð¾Ð¿Ð¾Ð»Ñ Ð¾ÑпÑавилÑÑ Ð´ÑÑк ÐозниÑÑн. РТÑÑÑии не ÑоглаÑалиÑÑ Ð¾ÑÑавиÑÑ Ð² договоÑе пÑнкÑ, по коÑоÑÐ¾Ð¼Ñ ÐапоÑожÑе ÑÑиÑалоÑÑ Ð¿ÑинадлежаÑим ÑаÑÑ Ð¼Ð¾ÑковÑкомÑ. ÐозниÑÑн не Ñ Ð¾Ñел бÑло пÑизнаваÑÑ Ð´Ð¾Ð³Ð¾Ð²Ð¾Ñа без ÑÑого пÑнкÑа, но в конÑе конÑов, по ÑовеÑÑ Ð¿Ð°ÑÑиаÑÑ Ð° конÑÑанÑинополÑÑкого, пÑизнал, и в ÐоÑкве бÑли оÑÐµÐ½Ñ Ð´Ð¾Ð²Ð¾Ð»ÑÐ½Ñ ÑÑим миÑнÑм договоÑом.
ÐÑоги
ÐÐ¾Ð³Ð¾Ð²Ð¾Ñ Ð±Ñл заклÑÑен ÑÑоком на 20 Ð»ÐµÑ Ð¸ завеÑÑил Ð²Ð¾Ð¹Ð½Ñ 70-Ñ Ð³Ð¾Ð´Ð¾Ð² XVII века Ð¼ÐµÐ¶Ð´Ñ ÑÑими гоÑÑдаÑÑÑвами за обладание пÑавобеÑежнÑми землÑми ÐнепÑа.
Ðо договоÑÑ:
гÑаниÑа Ð¼ÐµÐ¶Ð´Ñ Ð¢ÑÑÑией и РоÑÑией ÑÑÑанавливаеÑÑÑ Ð¿Ð¾ ÐнепÑÑ, ÑÑлÑан и Ñ Ð°Ð½ обÑзалиÑÑ Ð½Ðµ помогаÑÑ Ð²Ñагам РоÑÑии;
РоÑÑÐ¸Ñ Ð¿ÑиÑоединÑÐµÑ Ð»ÐµÐ²Ð¾Ð±ÐµÑежнÑе земли ÐнепÑа и Ðиев Ñ Ð¾ÐºÑÑгой. ÐапоÑожÑе ÑоÑмалÑно ÑÑановилоÑÑ Ð½ÐµÐ·Ð°Ð²Ð¸ÑимÑм. РоÑÑÐ¸Ñ ÑоглаÑилаÑÑ Ð½Ð° ежегодное пÑедоÑÑавление Ñ Ð°Ð½Ñ Â«ÐºÐ°Ð·Ð½Ñ»;
казаки полÑÑаÑÑ Ð¿Ñаво на ÑÑбнÑÑ Ð»Ð¾Ð²Ð»Ñ, добÑÑÑ Ñоли и Ñвободного Ð¿Ð»Ð°Ð²Ð°Ð½Ð¸Ñ Ð¿Ð¾ ÐнепÑÑ Ð¸ его пÑиÑокам до ЧÑÑного моÑÑ;
кÑÑмÑÑ Ð¸ ногайÑÑ Ð¸Ð¼ÐµÑÑ Ð¿Ñаво коÑеваÑÑ Ð¸ пÑомÑÑлÑÑÑ Ð½Ð° Ð¾Ð±Ð¾Ð¸Ñ Ð±ÐµÑÐµÐ³Ð°Ñ ÐнепÑа
ÐÐ°Ñ ÑиÑаÑайÑкий миÑнÑй Ð´Ð¾Ð³Ð¾Ð²Ð¾Ñ Ð² оÑеÑедной Ñаз пеÑеÑаÑпÑеделил земли Ð¼ÐµÐ¶Ð´Ñ ÑоÑедними гоÑÑдаÑÑÑвами. Также Ð´Ð¾Ð³Ð¾Ð²Ð¾Ñ Ð¸Ð¼ÐµÐ» болÑÑое междÑнаÑодное знаÑение и обÑÑловил подпиÑание «ÐеÑного миÑа» в 1686 Ð³Ð¾Ð´Ñ Ð¼ÐµÐ¶Ð´Ñ Ð Ð¾ÑÑией и ÐолÑÑей.
Объяснение:
У шостому класі ми вивчили багато творів, які заставили кожного з нас задуматися над певними моральними аспектами. Деякі з них актуальні й сьогодні.
Священні книги людства – Біблія, індійські Веди, Коран – у пошані людей певних віросповідань, їхні життєві дороговкази.
Християнські притчі про «», «» та інші піднімають різні морально-духовні питання, вчать жити за Божими заповідями.
Трагедія Евкліда «Прометей закутий» розповідає про титана, котрий за свою віддану до та служіння людям був жорстоко приречений на муки. Проблематика твору актуальна сьогодні, адже в наш нелегкий час українські воїни служать своєму народові, теж готові до самопожертви, багато з них повертаються каліками. Волонтери самовіддано допомагають захисникам, слабим та немічним.
Троянський кінь поем «Ілліада» та «Одісей» Гомера назавжди залишився знаком підступності та хитрості.
У творах давньогрецького елегійного поета Тіртея звучить тема захисту батьківщини. Вона завжди актуальна в сумний час, коли насувається загроза небезпеки.
Тепер мені стала відома палка лірика давньогрецької поетеси Сапфо про кохання та давнє сприйняття ідеалу жіночої краси. Її гімни, оди та святкові пісні, напевно, надихнули не одного майстра поетичного слова.
Персько-таджицький поет, мислитель, учений Омар Хайяма своїми філософськими чотиривіршами заставляє замислюватися, розмірковувати гати, дискутувати про людину – найдосконалішу істоту на Землі. Його творчість спонукає подумати про швидкоплинність часу та життя, місце та слід людини у ньому.
Французи вважають національним героєм Роланда. Героїчний епос «Пісня про Роланда» перекладена на багато мов, мелодійно звучить у опері «Роланд з Ронсево». Для них він назавжди залишиться правдолюбцем, патріотом, ідеальним воїном.
Епоха Відродження багата творчістю Шекспіра. Його сонети про величне й вічне почуття та щастя чи страждання, яке воно приносить. Ромео і Джульєтта з однойменної трагедії стали вічним образом палкого й чистого кохання, що перемагає ворожнечу та ненависть.
Ще один вічний образ Дон Кіхота – символ відірваності від реального світу. Безкорисливий мрійник слідує за мрією, здійснює небачені подвиги, які є примарними, бо вони не приносять користі іншим. Сучасними дон кіотами сьогодні можна назвати людей, що занадто захоплюються комп'ютерними іграми, уникають живого спілкування.
Вірш «Галерник» Луїса де Гонгора-і-Арагонте побудований, як і вся його творчість, на разючих контрастах. На мій погляд, цей невеликий вірш закликає не падати духом, зберігати надію на краще. Як і море, що омиває береги рідної батьківщини, тепер несе страждання галернику, хоч колись було втіхою гарного щасливого життя. І в думках єдине побажання невільникові – не зневіритись, щоб знову стати вільним.
Окремі твори Джона Донна перекладені відомими поетами на мою рідну мову. Сонет «Щоб мучить мене…» закликає людину не пристосовуватися до обставин, а завжди залишатися самою собою з високими моральними якостями.
Цікавою та повчальною є комедія Мольєра «Міщанин-шляхтич». Бо і сьогодні можна зустріти журденів, котрі за гроші прагнуть здобути владу. Люб'язні та доброзичливі на перший погляд доранти насправді виявляються авантюристами і шахраями. Тільки клеонти, котрі наділені моральними чеснотами, є по-справжньому шляхетними людьми.
Повість-притча «Чайка Джонатан Лівінгстон» Баха протиставляє одвічні категорії: батьки та діти, невігластво й жага до знань, злість та любов, зграя та індивідуальність, вигнання й обрання, смерть та воскресіння. Перемога духовних цінностей серед матеріального буття – це те, що робить людину особистістю, стає стимулом до творчості.
Про навчання в сучасній початковій школі, не стосунки дітей та батьків, учителя й учня, однокласників йдеться в романі Марини Аромштам «Коли відпочивають янголи». Бути добрим, розуміти іншого, співпереживати, бути доброзичливим закликає читача авторка, щоб мав вільними крила ангел-охоронець кожного з нас.
Твори, які ми вивчили під час навчального року, дуже різні. Вони допомагають пізнавати літературне мистецтво різних епох, вчать слідувати моральним цінностям, спонукають до глибоких роздумів.