К началу XX столетия исчерпал себя частнохозяйственный вариант рыночного саморегулирования. Идеи классического либерализма о невмешательстве государства в экономику пришлось оставить прошлой эпохе. Постепенно (с конца XIX в.) стала складываться смешанная рыночно-государственная экономика.
При содействии или активном участии государства формировалась инфраструктура индустриального общества, т. е. те базовые системы, которые обеспечивают все отрасли экономики и сами условия жизни общества: транспортная система — дороги, финансовая система — стабильная национальная валюта, энергетическая система — производство электроэнергии, социальная система — социальное страхование, образование, медицина и т. д. Важной сферой государственного регулирования становится антимонопольное законодательство и охрана природы.
Государство путем принятия законов и создания специальных органов государственного управления стало активно регулировать экономические отношения, устанавливая правила поведения на рынке для коммерческих банков и корпораций, мелкого бизнеса и индивидуальных предприятий, поставщиков и потребителей. Государство начинает активно участвовать в разрешении конкретных трудовых конфликтов между бастующими рабочими и капиталистами. Таким образом, государственное регулирование становится одним из важнейших факторов развития капиталистической экономики.
Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.
При содействии или активном участии государства формировалась инфраструктура индустриального общества, т. е. те базовые системы, которые обеспечивают все отрасли экономики и сами условия жизни общества: транспортная система — дороги, финансовая система — стабильная национальная валюта, энергетическая система — производство электроэнергии, социальная система — социальное страхование, образование, медицина и т. д. Важной сферой государственного регулирования становится антимонопольное законодательство и охрана природы.
Государство путем принятия законов и создания специальных органов государственного управления стало активно регулировать экономические отношения, устанавливая правила поведения на рынке для коммерческих банков и корпораций, мелкого бизнеса и индивидуальных предприятий, поставщиков и потребителей. Государство начинает активно участвовать в разрешении конкретных трудовых конфликтов между бастующими рабочими и капиталистами. Таким образом, государственное регулирование становится одним из важнейших факторов развития капиталистической экономики.
Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.