Традиции шведов
Являясь достаточно сдержанной нацией, шведы тем не менее ведут весьма интересный образ жизни. Традиции Швеции сочетают в себе как древние обычаи, так и современные нововведения. Кроме того, есть коренные, исконно шведские традиции и принесенные в страну извне зажиточными купцами и протестантскими священнослужителями.
Одним из зимних обычаев является празднование традиционного Дня святой Люсии. Раним декабрьским утром в доме раньше всех просыпается молодая девушка. В белом платье, символизирующем девственную чистоту, она поет особые песни, озаряя темноту светом горящих свечей, которыми украшен ее венок. Разбуженных прекрасным пением членов семьи наряженная Люсия угощает вкусными булочками и ароматным кофе Летом, по традиции, шведы повсеместно играют свадьбы. Погодные условия позволяют отмечать радостное событие на природе, с лошадьми и праздничными повозками. В Швеции бракосочетание неотделимо от венчания в церкви.
Традиции, связанные с едой
Климатические условия и древние скандинавские обычаи во многом определяют особенности национальной кухни шведов. Маринады и соленья, способные сохранятся долгое время, занимаю почетное место в ряду самых популярных блюд. Копчености шведами также любимы. А вот применению различных специй не уделяется столь большое внимание, как в других странах. При жарке или тушении предпочтение отдается не маслу, а свиному шпику. В целом шведы являются приверженцами «домашней» кухни без изысков. Рыба главенствует в местном рационе. Без рыбных блюд у шведов не обходится ни одно застолье. Рыбу солят и коптят, готовят с вином и горчицей, используют в качестве начинки для бутербродов и запекают под соусом. К рыбе часто подаются овощные салаты. Икра и ракообразные являются также излюбленными продуктами шведов. Одной из веселых и необычных традиций шведов является празднование Дня забродившей селедки. Недосоленную рыбу дня два «греют» на солнце и едят, когда она уже начала бродить, но не успела полностью испортиться. Шведы утверждают, что несмотря на аромат не из приятных, селедка отличается просто восхитительным вкусом. Лакомства тоже занимают не последнее место среди излюбленных кулинарных изделий. Паста из миндаля или булочки с кремом могут чуть ли не на сезон стать объектом повышенного внимания. У шведов есть такие праздники для сластен, как День вафель, приуроченный к Благовещенью или День, посвященный булочкам с корицей.
— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.
Являясь достаточно сдержанной нацией, шведы тем не менее ведут весьма интересный образ жизни. Традиции Швеции сочетают в себе как древние обычаи, так и современные нововведения. Кроме того, есть коренные, исконно шведские традиции и принесенные в страну извне зажиточными купцами и протестантскими священнослужителями.
Одним из зимних обычаев является празднование традиционного Дня святой Люсии. Раним декабрьским утром в доме раньше всех просыпается молодая девушка. В белом платье, символизирующем девственную чистоту, она поет особые песни, озаряя темноту светом горящих свечей, которыми украшен ее венок. Разбуженных прекрасным пением членов семьи наряженная Люсия угощает вкусными булочками и ароматным кофе Летом, по традиции, шведы повсеместно играют свадьбы. Погодные условия позволяют отмечать радостное событие на природе, с лошадьми и праздничными повозками. В Швеции бракосочетание неотделимо от венчания в церкви.
Традиции, связанные с едой
Климатические условия и древние скандинавские обычаи во многом определяют особенности национальной кухни шведов. Маринады и соленья, способные сохранятся долгое время, занимаю почетное место в ряду самых популярных блюд. Копчености шведами также любимы. А вот применению различных специй не уделяется столь большое внимание, как в других странах. При жарке или тушении предпочтение отдается не маслу, а свиному шпику. В целом шведы являются приверженцами «домашней» кухни без изысков. Рыба главенствует в местном рационе. Без рыбных блюд у шведов не обходится ни одно застолье. Рыбу солят и коптят, готовят с вином и горчицей, используют в качестве начинки для бутербродов и запекают под соусом. К рыбе часто подаются овощные салаты. Икра и ракообразные являются также излюбленными продуктами шведов. Одной из веселых и необычных традиций шведов является празднование Дня забродившей селедки. Недосоленную рыбу дня два «греют» на солнце и едят, когда она уже начала бродить, но не успела полностью испортиться. Шведы утверждают, что несмотря на аромат не из приятных, селедка отличается просто восхитительным вкусом. Лакомства тоже занимают не последнее место среди излюбленных кулинарных изделий. Паста из миндаля или булочки с кремом могут чуть ли не на сезон стать объектом повышенного внимания. У шведов есть такие праздники для сластен, как День вафель, приуроченный к Благовещенью или День, посвященный булочкам с корицей.
Тоді князь говорить:
— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!
От Ілля Муромець і каже:
— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.