Рассматривается круглосуточная работа пункта проведения профилактического осмотра автомашин с двумя каналами (двумя группами проведения осмотра). на осмотр каждой машины затрачивается в среднем 70мин. в среднем поступает 40 машин в сутки. если машина, прибывшая в пункте осмотра, не застает ни одного канала свободным, она покидает пункт осмотра необслуженной.

Думаю

Кирилл и Мефодий - братья, родились в богатой и знатной семье военного в Византии (сейчас это территория Греции), в семье было еще 5 братьев. Кирилл родился в 827 году, а Мефодий - в 815. Настоящие имена их были не Кирилл и Мефодий, а Константин (младший брат) и Михаил (старший брат). Имена братья сменили в монашестве.

С детства мальчики много учились и читали церковные книги, получив хорошее образование. Михаил (Мефодий) стал военным, но потом оставив карьеру ушел в монастырь, а позже стал настоятелем монастыря и даже архиепископом Римской церкви. Константин (Кирилл) сразу пошел на службу в Римскую церковь, был папы Римского Фотия.

Братья Кирилл и Мефодий добивались разрешения вести богослужения на славянском языке вместо греческого и латинского, принятого для богослужений того времени. Они хотели донести идеи христианства как можно ближе к народу, переведя церковные книги (Библию, Ветхий завет и другие) с греческого на родной язык славян, создание славянской азбуки было средством достижения этой основной цели. Для записи на церковных текстов на славянском языке братья придумали ГЛАГОЛИЦУ - славянскую азбуку. Кириллица (прародительница нашей азбуки) была создана позднее, уже после смерти Кирилла и Мефодия их учеником Клементием.

Глаголица - первый славянский алфавит. Вот пример писания на глаголице.

Кириллица - немного более поздний славянский алфавит, это видоизмененная глаголица, в нее добавлены греческие буквы. Вот пример писания на кириллице.

4.После смерти Кирилла и Мефодия богослужения на старославянском языке были запрещены, начались гонения на славянскую письменность со стороны папы Римского. Только в конце 9 века болгарскому царю Борису удается не только сохранить славянскую письменность, но и создать славянскую книжную школу. В конце 10 века славянская письменность пришла на Русь.

Кирилл и Мефодий - два брата, они жили в 9 веке. Распространение христианского учения бротья считали одной из главных своих задач, поэтому решили переводить религиозную литературу, включая Библию, на славянский диалект. На этом диалекте говорила часть населения их родного города, который сейчас носит название Солоники.

Для выполнения этой миссии им понадобилось изобрести алфавит. Так появились глаголица и кириллица. В древнерусской письменности использовалась именно кириллица.

На основе кириллицы появился старославянский язык, на котором велись церковные богослужения в русской православной церкви, начиная с 9 и по 12 век. Примерно в 14 веке возникла более современная форма - церковно-славянский язык, который до сих пор используется церковнослужителями.

Заслуги Кирилла и Мефодия в распространении религиозного учения были высоко оценены церковью - оба брата были канонизированы.

А в памяти светской части общества они навсегда останутся как изобретатели славянской азбуки.

До 800 столетия у славян не было собственной письменности. В 862 году Ростислав - князь Моравии, отправил к императору Византии Михаилу послов с прислать в Моравию ученых, которые научили бы славян писать и читать. Это нелегкое дело Михаил поручил братьям Кириллу и Мефодию. Они были родом из богатой семьи военнослужащего и родились в городе Салоники. Братья были талантливыми и образованными людьми, Кирилл даже обучался вместе с императором. У них была возможность получить высокие должности и вести светский образ жизни, но братья выбрали духовный путь, подстриглись в монахи и изучали науки.

Доба від початку великих географічних відкриттів до середини XVII ст. стала часом, коли в Європі розгорнувся технічний прогрес — з'явилася велика кількість різноманітних винаходів і технічних удосконалень. Європейці вже не запозичували винаходів, зроблених арабами, китайцями та індійцями, як було раніше, а самі робили відкриття, значно випереджаючи інші народи.

Одним із головних напрямків наукового пошуку європейців було вдосконалення джерел енергії та двигунів. Ясна річ, що головний “двигун” давніх часів — мускульна сила людини — залишався, і ніщо не могло його заступити. Саме людина обертала гончарне коло, пускала в рух різноманітні верстати. Проте людський розум, не відмовляючись від цього “двигуна”, зумів удосконалити інші механізми.

Було вдосконалено колесо, що приводило в рух водяний млин. Його діаметр сягав десятків метрів. Завдяки цьому на млинах у другій половині XVII ст. стали виробляти 37 кг борошна на годину (у ХІІ ст. виробляли 17 кг).Відчутні зміни стались у гірничодобувній справі. Видобуток вугілля і руди, з якої отримували залізо, мідь, срібло, належали до найдавніших занять. У XVI—XVII ст. у гірничодобувному виробництві вже використовували помпи для відкачування з шахт води, транспортери для підняття руди на поверхню, створювали в шахтах системи вентиляції. На міднорудних промислах Словаччини у XVI ст. вперше для доставки руди до місця переробки використовували вагонетки; їх тягли по дерев'яних рейках коні. Через деякий час цей винахід застосовували і в англійських кам'яновугільних копальнях. Згодом, в епоху парових двигунів, цю ідею використали для створення залізниці, замінивши дерев'яні рейки металевими. Заміна ручної праці кінською або механічною тягою дозволила значно збільшити продуктивність праці гірників.

У XVI—XVII ст. європейці вдосконалили існуючі технології плавлення металів. Зростання попиту на вироби з металу завдяки розпочатому освоєнню Нового Світу стимулювало пошук в збільшення їх виробництва, який розвивався у двох напрямках. По-перше, вдосконалили процес плавки і конструкцію плавильних печей. Наприкінці XІV ст. у країнах Європи почали використовувати доменну піч. Завдяки вдосконаленню процесу плавки навчилися отримувати чавун і високоякісну сталь. По-друге, розширили виробництво кам'яного вугілля, яке мало більшу температуру горіння порівняно з торфом і деревним вугіллям. Намагання здійснити заміну деревного вугілля кам'яним було пов'язано також із стрімким зменшенням у XVI ст. лісових масивів. Вперше за свою історію людина побачила, як унаслідок її діяльності стали зникати природні ресурси. Це спонукало міські власті розпочати регулювання використання лісів. Для потреб металургії відводилися окремі ділянки лісів, робилися нові посадки дерев, проте це не вирішувало проблеми.