государство, сложившееся в XIII веке в результате завоеваний Чингисхана и его преемников и включавшее в себя самую большую в мировой истории завоёванную территорию от Восточной Европы до Японского моря и от Новгорода до Юго-Восточной Азии (площадь ок. 24 млн км²[3][1] или 33 млн км²[4]); столицей государства стал Каракорум.
В период расцвета включало обширные территории Центральной Азии, Южной Сибири, Восточной Европы, Ближнего Востока, Китая и Тибета. Во второй половине XIII века начался распад империи и закончился в 1266 году, когда каждый из ханов каждого улуса (кроме Хубилая, который управлял ядром империи) объявили себя независимыми и признали друг друга, как независимых ханов отдельных улусов, во главе которых стояли чингизиды. Крупнейшими осколками Великой Монголии стали Империя Юань, Улус Джучи (Золотая Орда), Государство Хулагуидов (Ильханат) и Чагатайский улус. Великий хан Хубилай, принявший (1271) титул императора Юань и перенёсший столицу в Ханбалык (современный Пекин), претендовал на главенство над всеми улусами. К началу XIV века было восстановлено формальное единство империи в виде конфедерации фактически независимых государств.
В 1368 году Империя Юань перестала существовать[5], а с этим и Монгольская империя окончательно перестала существовать тоже.
Олімпійські ігри діляться на літні й зимові. Літні Олімпійські ігри проводяться кожні чотири роки, в рік кратний чотирьом (наприклад : 2012-2016-2020 і т.д). Зимові Олімпійські ігри об'єднують зимові види спорту й відокремилися від літніх, починаючи з 1924 року. До середини 90-х літні й зимові Олімпійські ігри проводилися в один рік. Починаючи із зимової Олімпіади Ліллехаммера (Норвегія), зимові Олімпійські ігри проводяться через два роки після літніх.
Античні Олімпійські ігри проводилися в грецькій Олімпії з 776 року до нашої ери по 393 рік нашої ери. Барон П'єр де Кубертен заснував у 1894 році Міжнародний олімпійський комітет (МОК). МОК з того часу став керівним органом олімпійського руху, структура і дії якого визначаються Олімпійською хартією.
Еволюція олімпійського руху в 20-му і 21-му столітті призвела до певних змін в Олімпійських іграх. Ці зміни включають, зокрема, створення зимових Ігор, Паралімпійських ігор для спортсменів із фізичними вадами, а також Юнацьких Олімпійських ігор для неповнолітніх спортсменів. МОК був змушений адаптуватися до економічних і політичних змін та технологічних реалій 20-го століття. В результаті, Олімпійські ігри змістилися від чисто любительського спорту, як це передбачалось Кубертеном, до участі професійних спортсменів. Зростання значення засобів масової інформації створило проблеми корпоративного спонсорства та комерціалізації Олімпійських ігор. Світові війни призвели до скасування Ігор у 1916, 1940 і 1944 роках. Бойкотування деякими країнами Ігор під час холодної війни призвело до обмеженої репрезентативності Ігор у 1980 і 1984 роках.
государство, сложившееся в XIII веке в результате завоеваний Чингисхана и его преемников и включавшее в себя самую большую в мировой истории завоёванную территорию от Восточной Европы до Японского моря и от Новгорода до Юго-Восточной Азии (площадь ок. 24 млн км²[3][1] или 33 млн км²[4]); столицей государства стал Каракорум.
В период расцвета включало обширные территории Центральной Азии, Южной Сибири, Восточной Европы, Ближнего Востока, Китая и Тибета. Во второй половине XIII века начался распад империи и закончился в 1266 году, когда каждый из ханов каждого улуса (кроме Хубилая, который управлял ядром империи) объявили себя независимыми и признали друг друга, как независимых ханов отдельных улусов, во главе которых стояли чингизиды. Крупнейшими осколками Великой Монголии стали Империя Юань, Улус Джучи (Золотая Орда), Государство Хулагуидов (Ильханат) и Чагатайский улус. Великий хан Хубилай, принявший (1271) титул императора Юань и перенёсший столицу в Ханбалык (современный Пекин), претендовал на главенство над всеми улусами. К началу XIV века было восстановлено формальное единство империи в виде конфедерации фактически независимых государств.
В 1368 году Империя Юань перестала существовать[5], а с этим и Монгольская империя окончательно перестала существовать тоже.
Відповідь:
Олімпійські ігри діляться на літні й зимові. Літні Олімпійські ігри проводяться кожні чотири роки, в рік кратний чотирьом (наприклад : 2012-2016-2020 і т.д). Зимові Олімпійські ігри об'єднують зимові види спорту й відокремилися від літніх, починаючи з 1924 року. До середини 90-х літні й зимові Олімпійські ігри проводилися в один рік. Починаючи із зимової Олімпіади Ліллехаммера (Норвегія), зимові Олімпійські ігри проводяться через два роки після літніх.
Античні Олімпійські ігри проводилися в грецькій Олімпії з 776 року до нашої ери по 393 рік нашої ери. Барон П'єр де Кубертен заснував у 1894 році Міжнародний олімпійський комітет (МОК). МОК з того часу став керівним органом олімпійського руху, структура і дії якого визначаються Олімпійською хартією.
Еволюція олімпійського руху в 20-му і 21-му столітті призвела до певних змін в Олімпійських іграх. Ці зміни включають, зокрема, створення зимових Ігор, Паралімпійських ігор для спортсменів із фізичними вадами, а також Юнацьких Олімпійських ігор для неповнолітніх спортсменів. МОК був змушений адаптуватися до економічних і політичних змін та технологічних реалій 20-го століття. В результаті, Олімпійські ігри змістилися від чисто любительського спорту, як це передбачалось Кубертеном, до участі професійних спортсменів. Зростання значення засобів масової інформації створило проблеми корпоративного спонсорства та комерціалізації Олімпійських ігор. Світові війни призвели до скасування Ігор у 1916, 1940 і 1944 роках. Бойкотування деякими країнами Ігор під час холодної війни призвело до обмеженої репрезентативності Ігор у 1980 і 1984 роках.
Пояснення: