Джек Лондон — один із найвідоміших американських письменників. Його твори надзвичайно цікаво читати. Мабуть, це тому, що автор багато чого побачив і пережив у своєму житті. Майбутньому письменнику змалку довелося тяжко працювати. Наприклад, з десяти років він розвозив газети, потім була робота на консервній фабриці, у пральні, в котельні. Взагалі, Джек Лондон випробував себе у багатьох професіях. Він був матросом, репортером, навіть золотошукачем Герої творів Джека Лондона схожі на нього — порядні, сильні та мужні. Саме таким є головний герой оповідання "Жага до життя". Разом з другом він повертається додому після вдалих пошуків золота. Проте доля та сувора північна природа випробовують товаришів на міцність. Один із них, Білл, не витримує цього. Він забирає свою частку золота, залишає приятеля в біді та йде геть. Нелегко доводиться головному герою. Перемагаючи біль у вивихнутій нозі, він іде далі, долає голод і холод, виходить переможцем у поєдинку з вовком. Величезна любов до життя, бажання жити керує ним.
Ім'я героя невідоме. Проте це справжня людина, мужня й відважна. А ще — порядна. Дорогою головний герой натрапив на останки Білла. Почуття власної гідності не дозволяє йому взяти золото загиблого.
Це оповідання змушує читачів замислитись над сенсом людського життя, над поняттями "дружба", "товариськість", "зрада".
Я вважаю, що сенс життя полягає в тому, щоб прожити свій вік гідно, допомагати іншим у тяжку хвилину. Людина не повинна вчиняти нічого, за що потім їй було б соромно.
Рождение нового спектакля начинается с поиска пьесы. Режиссеру хочется выбрать не просто хорошую пьесу, а самую лучшую: с увлекательным сюжетом, с яркими образами, интересными событиями. И чтобы это был не просто «материал для постановки», а талантливое литературное произведение с сочным языком и добрым юмором. И чтобы пьеса всем нравилась — художнику, актерам, а затем в поставленном виде — зрителям.
Наконец пьеса выбрана, и режиссер начинает над ней работу. Он внимательно вчитывается в текст, анализирует, обдумывает. Вся пьеса для него — ряд серьезных вопросов. Например, «Какие куклы лучше использовать, тростевые или марионетки?» Или, «Что этими словами хотел сказать автор?» И где бы ни был режиссер, он все время думает о пьесе, о трактовке, мысленно проигрывает все действие… Режиссеру в полном смысле слова приходится придумывать будущую постановку. Каким должен быть спектакль по настроению: веселым, лирически-задумчивым, героически-взволнованным? К чему он должен призывать, что защищать, против чего бороться? От решения этих вопросов будет зависеть все остальное — распределение ролей, музыка, характер оформления, освещение.
Объяснение:
1.Не соблюдены обязательные ограничения.
Сценарист, в отличие от прозаика, должен всегда учитывать, что кино — это не только искусство, но и производство
2.вся история должна происходить в одном объекте (потому что, допустим, у нас есть денег только на один объект), иметь хронометрах три минуты (потому что мы снимаем кино для конкурса короткометражек, на который работы большей продолжительности не принимаются), и быть немой (потому что у нас нет оборудования для записи звука)
3.Кроме того, сценарист, как никто,должен чувствовать время. Если вы пишете что-то вроде — и до утра не гаснет окошко — это значит, что вы написали сцену продолжительностью в целую ночь. Каждая секунда в кино на вес золота. Легко написать — в течение минуты он сидит в глубокой задумчивости
Джек Лондон — один із найвідоміших американських письменників. Його твори надзвичайно цікаво читати. Мабуть, це тому, що автор багато чого побачив і пережив у своєму житті. Майбутньому письменнику змалку довелося тяжко працювати. Наприклад, з десяти років він розвозив газети, потім була робота на консервній фабриці, у пральні, в котельні. Взагалі, Джек Лондон випробував себе у багатьох професіях. Він був матросом, репортером, навіть золотошукачем Герої творів Джека Лондона схожі на нього — порядні, сильні та мужні. Саме таким є головний герой оповідання "Жага до життя". Разом з другом він повертається додому після вдалих пошуків золота. Проте доля та сувора північна природа випробовують товаришів на міцність. Один із них, Білл, не витримує цього. Він забирає свою частку золота, залишає приятеля в біді та йде геть. Нелегко доводиться головному герою. Перемагаючи біль у вивихнутій нозі, він іде далі, долає голод і холод, виходить переможцем у поєдинку з вовком. Величезна любов до життя, бажання жити керує ним.
Ім'я героя невідоме. Проте це справжня людина, мужня й відважна. А ще — порядна. Дорогою головний герой натрапив на останки Білла. Почуття власної гідності не дозволяє йому взяти золото загиблого.
Це оповідання змушує читачів замислитись над сенсом людського життя, над поняттями "дружба", "товариськість", "зрада".
Я вважаю, що сенс життя полягає в тому, щоб прожити свій вік гідно, допомагати іншим у тяжку хвилину. Людина не повинна вчиняти нічого, за що потім їй було б соромно.
Рождение нового спектакля начинается с поиска пьесы. Режиссеру хочется выбрать не просто хорошую пьесу, а самую лучшую: с увлекательным сюжетом, с яркими образами, интересными событиями. И чтобы это был не просто «материал для постановки», а талантливое литературное произведение с сочным языком и добрым юмором. И чтобы пьеса всем нравилась — художнику, актерам, а затем в поставленном виде — зрителям.
Наконец пьеса выбрана, и режиссер начинает над ней работу. Он внимательно вчитывается в текст, анализирует, обдумывает. Вся пьеса для него — ряд серьезных вопросов. Например, «Какие куклы лучше использовать, тростевые или марионетки?» Или, «Что этими словами хотел сказать автор?» И где бы ни был режиссер, он все время думает о пьесе, о трактовке, мысленно проигрывает все действие… Режиссеру в полном смысле слова приходится придумывать будущую постановку. Каким должен быть спектакль по настроению: веселым, лирически-задумчивым, героически-взволнованным? К чему он должен призывать, что защищать, против чего бороться? От решения этих вопросов будет зависеть все остальное — распределение ролей, музыка, характер оформления, освещение.
Объяснение:
1.Не соблюдены обязательные ограничения.
Сценарист, в отличие от прозаика, должен всегда учитывать, что кино — это не только искусство, но и производство
2.вся история должна происходить в одном объекте (потому что, допустим, у нас есть денег только на один объект), иметь хронометрах три минуты (потому что мы снимаем кино для конкурса короткометражек, на который работы большей продолжительности не принимаются), и быть немой (потому что у нас нет оборудования для записи звука)
3.Кроме того, сценарист, как никто,должен чувствовать время. Если вы пишете что-то вроде — и до утра не гаснет окошко — это значит, что вы написали сцену продолжительностью в целую ночь. Каждая секунда в кино на вес золота. Легко написать — в течение минуты он сидит в глубокой задумчивости