після того, як Кондрат залишився у пані Бартолотті, його поведінка все ж таки трохи змінилася, але він й досі зоставався чемним хлопчиком. Він продовжував дружити з Кіті, а вона знайшла собі нових друзів. Потім вона познайомила Кондрата з ними. Спочатку йому було незвично та важко в новій компанії. Але він зміг пристосуватися до життя звичайних дітей. І невдовзі він став самим звичайним семирічним хлопчиком.
Пан Єгот дуже полюбив пані Бартолотті і тому одружився на ній. А потім вони почали жити всі разом. Кондрат звик жити вдвох з його мамою - пані Бартолотті, тому коли до них переїхав пан Єгот йому було дуже незвично. Але згодом він почав називати його татом і зміг полюбити його усім своїм серцем. І тепер у хлопчика є справжня дружна і любляча сім’я.
Далі в них було ще багато пригод, але це вже інша історія…
Пансион воспитанниц Минобороны признан лучшим кадетским корпусом России Как Зоя Космодемьянская совершила свой подвиг В Екатеринбурге живет "самый красивый" партизан Участник партизанского отряда имени 25-летия Октября, разведчик штаба 200-й партизанской бригады имени Рокоссовского на оккупированной территории Белорусской ССР.
Марат родился в 1929 году в деревне Станьково Минской области Белоруссии, успел окончить 4 класса сельской школы. До войны его родители были арестованы по обвинению во вредительстве и "троцкизме", многочисленных детей "разбросали" по бабушкам-дедушкам. Но семья Казеев не обозлилась на советскую власть: В 1941 году, когда Белоруссия стала оккупированной территорией, Анна Казей, жена "врага народа" и мать маленьких Марата и Ариадны, прятала у себя раненых партизан, за что была казнена немцами. А брат с сестрой ушли в партизаны. Ариадну впоследствии эвакуировали, но Марат остался в отряде.
Наравне со старшими товарищами он ходил в разведку - как в одиночку, так и с группой. Участвовал в рейдах. Подрывал эшелоны. За бой в январе 1943 года, когда, раненый, он поднял своих товарищей в атаку и пробился сквозь вражеское кольцо, Марат получил медаль "За отвагу".
після того, як Кондрат залишився у пані Бартолотті, його поведінка все ж таки трохи змінилася, але він й досі зоставався чемним хлопчиком. Він продовжував дружити з Кіті, а вона знайшла собі нових друзів. Потім вона познайомила Кондрата з ними. Спочатку йому було незвично та важко в новій компанії. Але він зміг пристосуватися до життя звичайних дітей. І невдовзі він став самим звичайним семирічним хлопчиком.
Пан Єгот дуже полюбив пані Бартолотті і тому одружився на ній. А потім вони почали жити всі разом. Кондрат звик жити вдвох з його мамою - пані Бартолотті, тому коли до них переїхав пан Єгот йому було дуже незвично. Але згодом він почав називати його татом і зміг полюбити його усім своїм серцем. І тепер у хлопчика є справжня дружна і любляча сім’я.
Далі в них було ще багато пригод, але це вже інша історія…
Пансион воспитанниц Минобороны признан лучшим кадетским корпусом России
Как Зоя Космодемьянская совершила свой подвиг
В Екатеринбурге живет "самый красивый" партизан
Участник партизанского отряда имени 25-летия Октября, разведчик штаба 200-й партизанской бригады имени Рокоссовского на оккупированной территории Белорусской ССР.
Марат родился в 1929 году в деревне Станьково Минской области Белоруссии, успел окончить 4 класса сельской школы. До войны его родители были арестованы по обвинению во вредительстве и "троцкизме", многочисленных детей "разбросали" по бабушкам-дедушкам. Но семья Казеев не обозлилась на советскую власть: В 1941 году, когда Белоруссия стала оккупированной территорией, Анна Казей, жена "врага народа" и мать маленьких Марата и Ариадны, прятала у себя раненых партизан, за что была казнена немцами. А брат с сестрой ушли в партизаны. Ариадну впоследствии эвакуировали, но Марат остался в отряде.
Наравне со старшими товарищами он ходил в разведку - как в одиночку, так и с группой. Участвовал в рейдах. Подрывал эшелоны. За бой в январе 1943 года, когда, раненый, он поднял своих товарищей в атаку и пробился сквозь вражеское кольцо, Марат получил медаль "За отвагу".