Усім відомо, що людина, найдивовижніший витвір природи. Вона найрозумніше та найскладніше створіння на землі. Скільки би ми, люди, не вивчали себе, нам ніколи не вдасться повністю розкрити наші можливості та потенціал.
Бути людиною, означає бути унікальним, неповторним. Звісно ж не в усьому, але все ж таки однакових людей не існуе. Є схожі зовнішністю, але характером, звичками вони будуть абсолютно різними.
Бути людиною, означає бути здатним володіти мовою, вміти логічно та абстрактно мислити. Не керуватися лише инстинктами, а бути "Homo sapiens", розумною істотою. Бути здатним до глибоких почуттів та емоцій.
Бути людиною, означає прагнути до саморозвитку та самовдосконалення. Прагнути до статусу - особистості, а не просто бути - індивідумом. Намагатися зрозуміти навколишній світ, а головне - себе, знайти свое "я". У наш час, дуже важко це зробити, тому що, більшість людей, забувають про те, що потрібно бути "людяним", нам не треба рівнятися до тварин, що останім часом і роблять люди. Це усім іншим живим істотам потрібно прагнути до нашого рівня розвитку.
Бути людиною - це означае просто бути собою, не дивлячись ні на що!
Самоконтроль - здатність контролювати свої емоції, думки і поведінку. Самоконтроль ґрунтується на волі - вищій психічній функції, що визначає здатність людини приймати усвідомлені рішення і втілювати їх у життя. Самоконтроль тісно пов'язаний з поняттям психічної саморегуляції. Самоконтроль є найважливішим елементом в здатності людини досягати поставлених цілей. Рівень самоконтролю визначається як вродженими генетичними характеристиками, так і психологічними навичками людини. Самоконтроль протиставляється імпульсивності - нездатності протистояти миттєвим бажанням.
Самоконтроль – інтегративна здатність аналізувати та оцінювати власну поведінку та власну діяльність з метою перевірки досягнутих результатів та приведення їх у відповідність з поставленими особистими цілями, суспільно значущими нормами, правилами, еталонами, а також суб’єктивними вимогами та уявленнями. Самоконтроль – невід’ємний регулятивний компонент будь - якої людської діяльності (ігрової, навчальної, виробничої). Чим більш значущої є поставлена особою мета, чим важче її досягнути, тим більшу роль відіграють процеси самоконтролю. [1]
Нейрофізіологічні процеси, що відповідають за самоконтроль, зосереджені в багатьох областях мозку, але найбільш важливою для самоконтролю вважається лобова частка головного мозку. Пошкодження лобової частки або її вроджені патології ведуть до порушення самоконтролю; агресивне і злочинну поведінку також часто зв'язуються з патологією лобової частки.
Усім відомо, що людина, найдивовижніший витвір природи. Вона найрозумніше та найскладніше створіння на землі. Скільки би ми, люди, не вивчали себе, нам ніколи не вдасться повністю розкрити наші можливості та потенціал.
Бути людиною, означає бути унікальним, неповторним. Звісно ж не в усьому, але все ж таки однакових людей не існуе. Є схожі зовнішністю, але характером, звичками вони будуть абсолютно різними.
Бути людиною, означає бути здатним володіти мовою, вміти логічно та абстрактно мислити. Не керуватися лише инстинктами, а бути "Homo sapiens", розумною істотою. Бути здатним до глибоких почуттів та емоцій.
Бути людиною, означає прагнути до саморозвитку та самовдосконалення. Прагнути до статусу - особистості, а не просто бути - індивідумом. Намагатися зрозуміти навколишній світ, а головне - себе, знайти свое "я". У наш час, дуже важко це зробити, тому що, більшість людей, забувають про те, що потрібно бути "людяним", нам не треба рівнятися до тварин, що останім часом і роблять люди. Це усім іншим живим істотам потрібно прагнути до нашого рівня розвитку.
Бути людиною - це означае просто бути собою, не дивлячись ні на що!
Самоконтроль - здатність контролювати свої емоції, думки і поведінку. Самоконтроль ґрунтується на волі - вищій психічній функції, що визначає здатність людини приймати усвідомлені рішення і втілювати їх у життя. Самоконтроль тісно пов'язаний з поняттям психічної саморегуляції. Самоконтроль є найважливішим елементом в здатності людини досягати поставлених цілей. Рівень самоконтролю визначається як вродженими генетичними характеристиками, так і психологічними навичками людини. Самоконтроль протиставляється імпульсивності - нездатності протистояти миттєвим бажанням.
Самоконтроль – інтегративна здатність аналізувати та оцінювати власну поведінку та власну діяльність з метою перевірки досягнутих результатів та приведення їх у відповідність з поставленими особистими цілями, суспільно значущими нормами, правилами, еталонами, а також суб’єктивними вимогами та уявленнями. Самоконтроль – невід’ємний регулятивний компонент будь - якої людської діяльності (ігрової, навчальної, виробничої). Чим більш значущої є поставлена особою мета, чим важче її досягнути, тим більшу роль відіграють процеси самоконтролю. [1]
Нейрофізіологічні процеси, що відповідають за самоконтроль, зосереджені в багатьох областях мозку, але найбільш важливою для самоконтролю вважається лобова частка головного мозку. Пошкодження лобової частки або її вроджені патології ведуть до порушення самоконтролю; агресивне і злочинну поведінку також часто зв'язуються з патологією лобової частки.