Монголо-татарское нашествие, походы 1237-1238 и 1240-1242 годов, без всяких сомнений можно считать глобальным бедствием для Руси. По своим масштабам разрушения и жертвы, понесенные в процессе монгольских завоеваний, не шли ни в какое сравнение с ущербом, который приносили предшествующие набеги кочевников и княжеские междоусобицы. Массовое разграбление и уничтожение собственности и жизни стало ошеломляющим ударом, который оглушил русский народ и нарушил нормальное течение экономической и политической жизни на многие годы. Вопрос о последствиях нашествия никогда не принадлежал к числу дискуссионных. Среди них не было и не могло быть каких-либо позитивных факторов. Но что дали русскому государству годы зависимости, «двести лет вместе» с народом, образ и принципы жизни которого не укладывались в рамки сознания простого русского человека, были резко полярными устоявшимся на Руси законам и традициям? Вне зависимости от оценки этого периода, необходимо признать, что его последствия были колоссальными и определили самобытный путь нашего государства во многих областях его развития.
У своєму державному устрої у 18-му столітті Королівство Франція було абсолютною монархією, що спиралося на систему централізованої бюрократії і на постійне військо. Проте, між королівською владою, яка була абсолютно незалежна від панівних класів, і привілейованими станами суспільства існував свого роду союз — за відмову духовенства і дворянства від політичних прав державна влада всією своєю силою і всіма засобами, що були в її розпорядженні, охороняла соціальні привілеї цих двох станів суспільства. Водночас зростав вплив третього стану — усіх, хто не належав до перших двох.
Наприкінці XVIII століття Франція була однією з найбагатших країн Європи, поступаючись у розвитку тільки Британії та Нідерландам. Водночас у країні, яка була абсолютною монархією не було жодного громадського контролю над бюджетом, що протягом багатьох століть був дефіцитним. Король Людовик XVI щедро витрачав гроші, включно з військовими видатками на ведення семирічної війни та підтримку колоній в Американській революції, й державний борг досяг величезних розмірів. Половина бюджету йшла на виплату відсотків по заборгованості. Збільшення податків лягало тягарем на плечі третього стану, оскільки перші два були звільнені від оподаткування. Ситуацію ускладнили неврожаї в 1780-х роках та пауперизація населення.
Шукаючи виходу зі скрутного становища, 1789 року король вирішив скликати Генеральні штати — французький парламент, який не скликали з 1614 року. Скликання Генеральних штатів мало на меті встановлення нової системи податків, які включали б податки на землю, і які повинні були б платити також перші два стани. Звісно, дворянство й духівництво зустріло таку ідею супротивом. Розгорнулася боротьба за представництво й систему голосування в Генеральних штатах.
Ідеологічну базу протистояння старого режиму й революційних сил забезпечили ідеї Просвітництва.
У своєму державному устрої у 18-му столітті Королівство Франція було абсолютною монархією, що спиралося на систему централізованої бюрократії і на постійне військо. Проте, між королівською владою, яка була абсолютно незалежна від панівних класів, і привілейованими станами суспільства існував свого роду союз — за відмову духовенства і дворянства від політичних прав державна влада всією своєю силою і всіма засобами, що були в її розпорядженні, охороняла соціальні привілеї цих двох станів суспільства. Водночас зростав вплив третього стану — усіх, хто не належав до перших двох.
Наприкінці XVIII століття Франція була однією з найбагатших країн Європи, поступаючись у розвитку тільки Британії та Нідерландам. Водночас у країні, яка була абсолютною монархією не було жодного громадського контролю над бюджетом, що протягом багатьох століть був дефіцитним. Король Людовик XVI щедро витрачав гроші, включно з військовими видатками на ведення семирічної війни та підтримку колоній в Американській революції, й державний борг досяг величезних розмірів. Половина бюджету йшла на виплату відсотків по заборгованості. Збільшення податків лягало тягарем на плечі третього стану, оскільки перші два були звільнені від оподаткування. Ситуацію ускладнили неврожаї в 1780-х роках та пауперизація населення.
Шукаючи виходу зі скрутного становища, 1789 року король вирішив скликати Генеральні штати — французький парламент, який не скликали з 1614 року. Скликання Генеральних штатів мало на меті встановлення нової системи податків, які включали б податки на землю, і які повинні були б платити також перші два стани. Звісно, дворянство й духівництво зустріло таку ідею супротивом. Розгорнулася боротьба за представництво й систему голосування в Генеральних штатах.
Ідеологічну базу протистояння старого режиму й революційних сил забезпечили ідеї Просвітництва.
Объяснение:
это причина